Розмальоване тихе життя
Що нікому вже не потрібне.
Це маленьке серцебиття
Візерунками бавило рідних.
Кольоровими фарбами мрії
Очі бачили, що малювали.
Але сталися страшні події
І усе це "сусіди" забрали..
Відірвали клаптинку душі
Відібрали щасливе дитинство.
І понесло оті аркуші...
Щоб не бачити того злочинства.
Кольорові малюнки на сонці
Знову людям на осуд відкрились..
Ви згадайте, про пензлик в долонці.
Що навіки водою укрились...
©Інна Карауш
