А дощ іде..
Змиває наші сльози.
Біжить по підвіконню стрімголов.
Так і життя...
Як в телевізорі прогнози.
То кажуть - шквали й град,
То сонячно вже знов.
А дощ біжить...
Нікого не чекає.
Як ті хвилини у житті твоїм.
Вікно блищить..
І злива вже зникає
Далеко десь лунає гучний грім.
Дощ змиє все..
Чиїсь переживання
Або чиєсь натхнення, зовсім все.
Нам він потрібен
Як людське кохання.
Розвіяв вітер хмари, ось і все...
©Інна Карауш
