***

То листопàд, мила пані, то все ж тільки осінь.

Голо і пусто. Шипшина в пацьорках замріяно зúму стрічає.

Ти не журись. Он, листочок за гілку тримається міцно, ще й досі...

І шелестить під ногами стежина. То музика раю.

Ще не зима. Ти радій од безмежжя заспàних туманів.

Дихай повільно, спиваючи цей листопад по краплині.

Перебирай у кишені лискучі сердечка жовтневих каштанів.

Не поспішай. І живи це життя в кожній Божій хвилині...

Гарна пора. Передмістя у велич холодних сріблястих світів.

Пахнуть чаї чебрецями та липовим медом.

Стогне кошара північних кошлатих вітрів.

Шарпає душу колюччя ожини. Так треба...

То листопàд мила пані... В душі і надвòрі.

Не обертайся назад. Плаче літо в обіймах злотавого клена.

Шморгають носом дощі... Та, припнуті в коморі

щиро сопуть юні весни, малі і зелені...

То листопад...

09.11.2023

Людмила Галінська