***

Кожна жінка -- трохи відьма, всім давно

відомо.

Можна, звісно, сперечатись... Але суть

не в тому.

Є мольфарки, що керують хмарами й

дощами,

Є чаклунки, варять зілля темними ночами.

Є знахàрки ,що шепочуть вітру проти ночі.

І ворожки, що ворожать на кохані очі...

Є, як мавки, що збирають в хащах дивні

трави,

Є таємні босоркані, в них магічні справи.

Є звичайні чарівниці. Ті, що ваблять

серцем,

Ті, що суміш шоколаду із пекучим перцем...

Є руді, білявки, чорні. Гарні, білолиці.

Діви, бабці і мотрони, всякі молодиці.

Очі -- жовті, чи зелені, карі, бірюзові.

Всі на щось таки та й варті, трохи гонорові.

Мають карти, свічі, сім'ї, казанки узварів.

Варять борщ, перуть , кохають без усяких

чарів...

Кожна жінка щось від відьми у спадочок

має...

Та, як все у неї добре, чар не розпускає.

А ховає їх у вузлик, де лиш їй відомо.

Можна, звісно, сперечатись...Але суть не в

тому...)))

07.11.2022

Людмила Галінська