***

Бабцю, чуєш? Сховай мене, люба!!!

Як в дитинстві, до серця стисни.

Витри сльози, цілуючи лоба,

І щось тепле тихенько скажи.

Як тоді, обіцяю - повірю,

Заспокоюсь, лиш запах вдихну.

Не втрачала ніколи надію,

Що по ньому тебе скрізь знайду.

Так багато всього відбулося,

Так давно я без тебе живу...

Дай хоч в очі твої подивлюся,

Як болить - все тобі розкажу.

Ти притисни, рідненька, міцніше.

Так, як ти, не любив ще ніхто.

Бо завжди віддавала найбільше,

Твоє серце безмежним було.

А тепер, коли страшно і сумно,

Як маленька, клубочком згорнусь.

Заховай мене десь, нерозумну,

Я з дитинства ще болю боюсь...

Оля Будчук