***

Ще пишеться книжка осінніх історій,

ще в'яжуть шкарпети зимові вітри.

Притомлені ябка сопуть у коморі

і марять про сонце примерзлі айвú.

Колòтить у ступі листòпад тумани,

все меле на попіл пожухлі листки.

А айстри цибаті читають романи

і пишуть до літа прощальні листи.

Ще навіть не зимно. То так, тільки осінь...

Вовтузиться в полі спрацьована миш.

І десь на фіранці марудить ще й досі

набридлива муха. Тікай- но! Киш, киш.

Ще жовтого вдосталь. Лишéнь під ногами...

І гноми заварюють м'яту до сну.

Ще зайці звичайні, осінньої гами,

ще мостить павук на корчах таїнÿ.

Ще пахне полин, реп'яхи і цикорій

у спогадах стоптаних нами стежок.

Ще пишеться книжка осінніх історій ,

останні томи кольорових казок...

03.11.2022

Людмила Галінська