***

Дівчино, ви не підкажете, як пройти до метро? - запитала мене жінка в чорній куртці, поправляючи чорну сумку на плечі.

Я якраз поверталася з пробіжки і розглядала соковиті каштани під ногами, поринаючи в дитинство.

- Вам який шлях? Так, щоб швидше або...

- Швидше швидше! - перебив голос.

- ...або так, щоб насолоджуватися? - закінчила все-таки я, показуючи рукою на алею в сторону парку.

Карі очі навпроти подивилися в бік осені у всіх своїх фарбах, потім в мої очі, знову загубилися між листям на алеї парку. Вона на кілька секунд повисла в роздумах, поправила ще раз сумку, усміхнулася і сказала:

- Так, щоб насолоджуватися...

- Тоді Вам туди... - я усміхнулася у відповідь.

- Спасибі...

Через кілька секунд і кілька кроків вона озирнулася і голосно вслід:

- Спасибі! Велике спасибі!!!

Насолоджуйтесь днем, осінню, життям!

Тому що все і так дуже швидко...

Анна Василенко