***

Ми й не помітили, як літо пролетіло,

Останній місяць осені, вже на порозі.

А наше серце за цей час все зледеніло,

Отямитись відчути цю красу, не в змозі.

А листопад гойдає голі крони,

І журавлиний клин у вирій проводжає.

Ґелґочуть злякано десь вдалині ворони,

Та й дощ із ранку так собі ридає.

За тим життям, де були всі здорові,

Де дітки ходили мирно до школи.

Люди здавались добрі не гонорові,

Це не повернеться, мабуть, ніколи.

Життя біжить, ось листопад нас кличе,

Щоб розділити з ним останні дні осінні.

Шепоче вітром щось нам таємниче,

Що тільки в вірі є наше спасіння.

🖋Марія Сухорукова