***

Знаєш, як сховається жовтень за браму

минувших днів

у старих хризантемах, забравши до жил гіркоту.

У котромусь з торішніх, загублених довгих снів

я до тебе, як мавка, по травах сухих прийду...

У старий листопад, на краєчок всіх весен та мрій,

де злотавим листком всі скарби і набутки рокíв,

де барвистим метеликом, з-поміж опущених вій,

оживе все колишнє на веслах прип'ятих човнів.

І то навіть не я... Лише спомин чи тінь від душі.

І то навіть не ти... Лиш ілюзія всіх сподівань.

Босоніж, по зірках, що сховались в Старому Ковші,

я до тебе прийду після довгих марудних блукань...

28.10.2023

Людмила Галінська