***

Ішла легенькою ходою

панянка в вицвілім пальто,

(а ранки пахли вже зимою)

ті пальта вийшли років сто...

І капелюшок так доречно

вмостився між руденьких кіс.

А пані, ніжна і сердечна

скидалась на колишню" міс".

Струнка, тендітна, наче пава,

мов з чорно-білого кіно.

І очі -- як арабська кава,

як суміш перців все одно...

І враз запахло шоколадом,

ожинами і полинòм.

Старі листки живим каскадом

крутились в танці бурштином.

І чýдилось, як між туманів,

колише жовтень на руках

(між купи листя і каштанів)

маленьку птаху... О, Аллах!

То тільки Осінь. Вічне диво.

Її світи . І міражі.

В пальто старому. Ще вродлива.

Розносить казку, для душі...

27.10.2022

Людмила Галінська