***

... Не переймаюсь за свій вік...

Вже маю осінь...

Для мене це не головне сьогодні зовсім...

Геть не хвилює, не тривожить, не бентежить.

Бо вік не паспорту, мій вік мені належить.

Все пережите, перетоптане ногами...

Ген-ген давно спливло торішніми снігами...

Сьогодні осінь благодаттю щедро диха...

Не критикує, і не судить як суддиха.

Вона так вміло все без слова чути вміє...

Без непотрібних всіх пояснень розуміє...

В достатку мудрості вже має, і терпіння...

Кладе на плечі теплий плед із розуміння.

Урок моралі не чита, їй то не треба...

Їй недоречна суєта, їй досить неба...

Їй справжнім скарбом,

Промінь бабиного літа...

Який вона мені густіше в коси впліта.

Крокую з нею пліч-о-пліч, у неї вчуся...

Вклоняюсь Господу за день, не метушуся...

Не переймаюсь за свій вік...

Так... Маю осінь...

Для мене це не головне сьогодні...

Зовсім.

Галина Момот (18.09.2023.)