***

Полинуло літо у теплі, казкові краї...

Неначе, ще вчора, зі мною безпечно сміялось.

А нині, заквітчане все, у старому човні

До кращих світів у дорогу далеку зібралось.

Забрало теплò і примхливі яскраві квіткú,

Лишило жоржини і жменьку ранкових туманів.

Забрало колосся й барвисті до болю вінки,

Лишило коралі й шипшину в червонім жупані.

Куди ти пішло? Ще горіхи занадто малі...

У шубах колючі каштани солòдко зітхають.

Ще лізе трава по колючій і гострій стерні,

І зІлля прив'ялі потроху під сонцем вмирають.

Полинуло літо по річці, що зветься "життя",

Лишило свій шлейф, що згадкою завтра oзветься.

Сумую за ним... Але маю таке відчуття,

Що, якось, воно, неодмінно, за рік повернеться.

02. 09.2021

Людмила Галінська