Красиві Карпати і ріки, що поруч… Співають птахи і небо яскраве… А дерева, як вони цвітуть, лиш подихом своїм навіюють тепло і ніжність сьогоднішнього дня. Великдень в країні і неймовірна тиша, що покрила пеленою все, куди не кинеш своїм оком… Коли таке було, зовсім не пам’ятаю…
Працює лиш онлайн і зовсім пальці не торкаються клавіатури, посилають люди один одному красивий настрій, привітання у вигляді картинок, фотографій, відео, можливо.
Набрали кілограми, хтось щічки має, хтось навпаки – худий зробився, кожному своє, комфортно так, як є.
Десь чути гомін несподіваної ситуації, безсилля, протидія, молитва в серці та душі – допомогти людині честь для кожного із нас.
І знову тиша. Здається, що вся природа виліковує себе і нас. І чути крізь слова людей, не вліво і не вправо, а всі разом. Разом з’єднатися до купи і вилікувати всіх, хто має такий шанс.
А поряд все ж буяє цвітом веснонька-весна, вона немов не помічає тишу день за днем. Рахуєм дні, можливо, скоро, розкриє свої крила новий день, день перемоги над вірусом, залежністю, сидінням вдома - день запашної кави і море бесід серед міста, усміхнені вуста та посмішки навколо.
Танцює свою симфонію весна, танцюють люди свій розгублений танок.
Рахуєм дні і сподіваємось на краще.
