Вересень. Вічний романтик.
Юний. Шляхетний. Жовтавий.
Дивний, мов з інших галактик.
Погляд тужливий, кольору кави.
Пахне пікантно. Богемно.
Суміш жоржин та настурції.
Інгредієнт в нім таємний --
мабуть, шафрани із Турції...
Любить багрянці брунатні,
золото, мідь... Достеменно!
Відтінки руді делікатно
мішає в палітрі щоденно.
Пише пейзажі. Найкраще.
Так, як ніхто і ніколи.
Тужить за Літом. Пропащий...
І сушить квітки матіоли.
Ковтає піґулки, бо нéжить...
Розводить дощі та грибочки.
Живе десь високо. У вежі,
де Осінь гніздиться, як квочка...
І прагне тепла, мов дідуньо.
Замріяний красень. Кумедний.
Ще любить ожини манюні...
Він лагідний. Добрий. Не вредний.
Він вміє експромтом писати,
варити чаї із рум'янку.
Під вечір "Джейн Ейр" почитати,
воліє в мансарді до ранку...
Для білок зриває горіхи,
і зäйцям ладнає жупани...
Шарлотку із яблук для втіхи
пече кожен день. То -- нірвана...
Кориця, ваніль, смак ренклодів
і пахощі ті цілим світом...
То Вересень тихо в природі
сумує за втраченим Літом...
01.09.2023
Людмила Галінська
