Ігор Лікарчук попросив Gemini дати коротку, але вичерпну характеристику сутності стилю управління освітньою системою теперішньою командою Міністерства освіти і науки України.
Отримав таку відповідь ШІ:
«Сьогодні МОН України здійснює управління освітою в піроманському стилі. Діючи так, воно постійно продукує "інституційний" стрес. Замість створення стабільної стратегії роботи галузі у воєнний час, воно генерує хаотичні імпульси, які дестабілізують систему, випалюють людський ресурс і примушують освіту впроваджувати абсурдні нововведення в складних побутових, технічних, моральних умовах існування».
Можу лише уточнити: продукує "інституційний" стрес, який уже вийшов на рівень інституційної агресії щодо всіх часників освітнього процесу. Як наслідок, «маємо, що маємо»: абсолютно випалене освітнє поле України.
Бюрократична вертикаль в освіті – це зараз по суті організована система регулярної інституційної агресії проти тих, хто тут працює. Вона має різноманітні форми, є досить масштабною(охоплює велику кількість сфер і процесів) і проникає досить глибоко.
За допомогою наказів, інструкцій, усних «вказівок» усіх учасників освітнього процесу систематично і постійно змушують робити різноманітні дії, які б вони не робили добровільно або робили б їх по-іншому.
Звісно, така інституційна агресія прикривається «благими намірами»: потім ще і подякують, що ми нав’язали оцінювання за групами результатів, змусили брати участь у олімпіадах(конкурсах, вебінарах тощо), ми ж забезпечуємо святкування якоїсь важливої події (ювілею тощо) тощо.
Система, так налаштована…
Стратегія сліпого лося у палаючому лісі
Коли аналізую нинішні «освітні політики»(саме так вони називають свою хаотичну діяльність) увесь час згадую жарт з КВК: «Ми схожі на лося, що біжить через палаючий ліс».
У цьому випадку працюють рефлекси, а не раціональна стратегія. Ви не керуєте ситуацією. У вас немає розуміння, чи підходить вам лінія поведінки, яку ви інтуїтивно обрали.
На жаль, зараз на всіх щаблях управлінської ієрархії та і в більшості закладів освіти відсутнє будь-яке виразне стратегічне або хоча б тактично узгоджене планування.
Наявність цілей ≠ наявності стратегії досягнення цих цілей.
Досягнення мети передбачає певний алгоритм дій.
Була мета приготувати яєшню чи зварити спагетті.
Чи досягнута ця мета(ціль)?
А чи була саме така мета тих дій?
Довідка:
Піроманія (від грец. πυρ — вогонь і дав.-гр. μανία — манія) — це рідкісний психічний розлад імпульсивної поведінки, що характеризується нестримним, хворобливим потягом до підпалів та захопленням вогнем.
У піроманів бажання щось підпалити здебільшого виникає без наявності мотивів повязаних з матеріальною вигодою, для приховування злочинів чи як вираз суспільно-політичного протесту. Вони отримають задоволення від самої пожежі та відчувають емоційне піднесення від спостереження за нею.
Пацієнти відчувають задоволення або полегшення від споглядання пожежі, але не керуються матеріальною вигодою чи помстою. Лікування зазвичай включає когнітивно-поведінкову терапію.
Піроманія є складним психічним розладом, і її причини можуть бути різноманітними. Діагностика та лікування повинні здійснюватися під наглядом кваліфікованого психіатра чи психотерапевта, які можуть розробити індивідуальний план терапії для покращення стану та запобігання підпалам.
Ось деякі типові ознаки піроманії:
Некерованість. Піромани можуть відчувати непереборну потягу до підпалів або спалювань, незалежно від їхніх наслідків чи можливих наслідків для себе чи інших.
Зацікавлення вогнем. Зацікавлення пожежами, вогнем або всім, що з ним пов’язане, може бути середньою ознакою. Особа може спостерігати за пожежами, брати участь у пожежних рятувальних акціях або поглиблено вивчати пожежну техніку.
Недостатня емоційна реакція. Деякі піромани можуть не відчувати емоційних реакцій на пожежі, що зазвичай викликають побоювання, тривогу чи стурбованість у більшості людей.
Часті непояснені пожежі. Поява низки пожеж у незвичних місцях, наприклад, у відсутність очевидних причин, що може включати будівлі, сміття чи інші предмети.
Здатність до хибного зізнання. Піроман може почувати емоційне полегшення після визнання підпалу, хоча це може викликати проблеми з правом і безпекою. https://psyhology.space/psypedia-post/piromaniya/
Згадайте мем з полтавським палієм: "а мені нравиться як воно горить як люди бігають суєтяться".
Те, що не має сенсу, зазвичай несе загрозу.
Рафаель Сабатіні
