Українізація математичної термінології

Вступ.

«Щоб перемножити многочлен на многочлен, треба кожен член першого многочлена перемножити на кожен член другого многочлена…» Комусь подобається таке формулювання? Ми знищуємо милозвучність нашої мови подібними правилами. Одночлен, многочлен і таке інше - це просто жах! Проблема в тому, що досі не створено українських варіантів цих термінів і ще великої кількості інших.

Аналіз списків предметних покажчиків підручників з математики від 5 до 11 класів показує, що половина термінів - це іншомовні слова. Вони важкозрозумілі для наших дітей, їх незручно вимовляти. Термін має допомагати учням зрозуміти суть поняття, наштовхувати їх на правильні асоціації. А які картинки можуть викликати в уяві дітей терміни «многочлен», «перпендикуляр» чи «паралелепіпед»? Учні часто сприймають їх як смішні скоромовки. Ніяким чином ці терміни не сприяють розумінню понять, які ними позначаються. Тому збагачення української термінології українськими аналогами іншомовних слів є давно назрілою потребою. Наприклад, ЗСУ зробили це ще в дев’яностих роках, коли оперативно створили українську військову термінологію. Науковці й педагоги вирішення цієї проблеми недопустимо затягнули.

Способи утворення термінів.

Як виникають терміни в науці? Багато з них утворені з назв реальних об'єктів, властивості яких нагадують математичні поняття. Наприклад, ромб від давньогрецького ῥόμβος, латинського rombus, в буквальному перекладі: бубен. Зараз бубни роблять круглими, а в давні часи вони були квадратними чи ромбічними, тому від цього предмету і пішла назва відповідної фігури. Часто терміни вказують на істотні ознаки математичних понять. Наприклад, многокутник самою назвою вказує на фігуру, в якої багато кутів. Одна з істотних ознак поняття стає очевидною до того, як дитина познайомиться з його означенням.

Спробуємо застосувати ці міркування при утворенні нових українських термінів.

Приклади утворення українських термінів.

Повернемося до правила, процитованого на початку цієї статті. Пошукаємо в нашій милозвучній мові щось відповідне. Слово член в цьому правилі означає складову частину, компонент. В словнику синонімів української мови знаходимо відповідне слово – це складнИк. Утворимо українські терміни: одночлен - складнИк, многочлен - многосклАд. Ось як тепер лунатиме правило, наведене вище: щоб перемножити многосклАд на многосклАд, треба кожний складнИк першого многосклАда перемножити на кожний складнИк другого многосклАда. Це правило пестить мій слух. Продовжуємо: подібні члени стають подібними складникАми. З цими поняттями тісно пов’язаний термін коефіцієнт. Коефіцієнт в алгебрі – це числовий множник коло змінної. Саме із слів ЧИСЛовий множнИК можна утворити зручний термін: чИслик. Тоді відоме означення звучатиме так: подібними називають складникИ, які відрізняються тільки чИсликами; сформулюємо ще одне відоме правило: щоб звести подібні складникИ, необхідно додати їх чИслики й дописати спільну буквену частину. О, як би я хотів пояснювати учням ці правила саме в такому вигляді!

Поговоримо про дуже поширеній термін в математиці - про точку.

Це слово скальковане з російського терміну. Його можна замінити, наприклад, українським словом крапка, бо ми ставимо крапку за допомогою олівця, зображуючи цю геометричну фігуру. Можливий ще один варіант - цятка. Хоча мені подобаються обидва варіанти, я схиляюся до крапки.

Принципи утворення термінів.

При утворенні термінів понять на одну тему необхідно дотримуватися єдиних принципів. Прикладом порушення цього правила можуть бути поняття, що описують три випадки взаємного розміщення прямих: паралельні прямі – це іншомовне слово; прямі, що перетинаються – це опис складнопідрядним реченням, яке дуже незручно використовувати при поясненнях; мимобіжні прямі - гарний показовий український термін. Це очевидна еклектична суміш, тому для перших двох термінів необхідно знайти слова українського походження. Образом паралельних прямих можуть бути дві рейки залізниці, що біжать одна поряд з іншою. За аналогією з мимобіжними прямими паралельні можна назвати субіжними. Перебігти через дорогу означає перетнути її. Тоді прямі, що перетинаються, можна назвати перебіжними. Таким чином, взаємне розміщення прямих описується трьома термінами, утвореними за одним принципом: субіжні, перебіжні і мимобіжні прямі.

Терміни необхідно вводити комплексно. Наприклад, субіжність необхідно ввести в усі похідні терміни, де вживалася паралельність. Тоді паралелограм можна замінити на субіжник. Термін паралелограм походить від давньогрецького παραλληλόγραμμον, який утворений з основ прикметника παράλληλος «паралельний» та іменника γράμμα «лінія»; буквально його можна перекласти як паралельнопрямник, тобто, в самій назві вказується істотна ознака поняття. За цим принципом утворений новий термін: перша частина слова «субіж» вказує на паралельність сторін, а друга частина «ник» - на те, що це многокутник.

Трапе́ція утворена від давньогрецького τραπέζιον - «столик». Можливо в Греції в давні часи усі столики мали чітко виражену форму трапеції і тому цей термін був утворений за схожістю з ним, і ця подібність була очевидною для сучасників, але зараз така назва викликала би тільки запитання. Тому можна використати в назві поняття вказівку на істотні ознаки. Якщо паралелограм (субіжник) має дві пари паралельних (субіжних) сторін, то трапеція – напівсубіжник, бо в нього тільки одна пара паралельних сторін.

У ромба сторони не лише паралельні, але й рівні - його можна назвати рівносубіжник. Квадрат – пряморівник, де «прямо» вказує на прямі кути, а «рівник» - на рівні сторони. Паралелепіпед - субіжноплощинник або субіжногранник. Можна й поекспериментувати з цим терміном, щоб зробити його зручнішим у мовленні: наприклад, сугранник чи ще якось інакше.

Розглянемо ще один дуже поширений в геометрії термін - перпендикулярність. Перпендикулярний походить від лат. perpendicularis — букв. прямовисний. Якщо цей переклад взяти за термін, то матимемо: прямовисні прямі, пряма прямовисна до площини, прямовисні площини тощо. Перпендикуляр стане прямовисом.

Необхідно зауважити, що в українській мові цей термін уже давно існує: за словником Б. Грінченка перпендикулярний – сторчовИй. Тоді, перпендикулярні прямі - це сторчовІ прямі, а пряма, перпендикулярна до площини, – це пряма, сторчовА до площини, і перпендикуляр – це сторч. Можна дискутувати який з цих термінів кращий.

Терміну ко́нус (латинське conus від давньогрецького κώνος — «шпичак шолома», «шишка») відповідає українське кружі́ль — геометричне тіло, отримане шляхом об'єднання всіх променів, що виходять з однієї точки — вершини конуса, і таких що проходять через довільну плоску криву. Фактично мова йде про конічну поверхню. В радянський період слова сторчовий, сторч, кружіль, як і багато інших українських слів клеймили застарілими, щоб вивести їх із вжитку й замінити словами з російської мови. Я думаю, що настав час реабілітувати ці слова і повернути їх із заслання архаїчності.

Ще один приклад використання істотних ознак у назві поняття - це вектор. Це математичний об'єкт, який характеризується величиною і напрямком. У геометрії і в природничих науках вектор – це напрямлений відрізок. Я ввів би в назву цього поняття його істотну ознаку - напрям і назвав би вектор напрЯмником.

Розглянемо декілька прикладів утворення термінів за принципом наочності.

Цилі́ндр від грецького κύλινδρος (киліндрос) — «валик». Валик став би зручним і дуже наочним терміном на заміну циліндра.

Радіус (лат. radius — шпиця колеса, промінь) — відрізок, що сполучає центр кола (або сфери) з будь якою точкою, що лежить на колі. Термін шпиця дуже наочний, а тому це непоганий варіант.

Центр, що в перекладі означає стрекало, осереддя, - середня частина чогось: осереддя кола, осереддя сфери.

Введення таких термінів роблять геометричні поняття інтуїтивно зрозумілими, бо пов'язують їх з навколишнім світом природним чином.

Ось як, наприклад, виглядатимуть деякі пояснення з новими термінами: «ШпИцею називається відрізок, який сполучає осерЕддя кола з будь-якою його крапкою», або «Щоб знайти відстань між субІжними прямими, треба з будь-якої крапки однієї прямої провести сторч до іншої прямої», або «знайдіть об’єм вАлика, шпИця якого дорівнює 5 см, а висота - 4 см» і таке інше.

Описані вище приклади запропоновані в якості можливих варіантів термінів. Я знаю, що серед вчителів, викладачів і науковців є багато прекрасних знавців української мови, і вони зможуть запропонувати кращі українські математичні терміни. Ми маємо вийти за межі затишного у своїй звичності консерватизму і виконати цю роботу. Вірніше, ми мали це зробити вже давно. Тому я пропоную хоча б розпочати обговорення проблем української математичної термінології.

Мовлення вчителів на уроках

Особлива тема – це мовлення вчителів при поясненні навчального матеріалу. Є цілий ряд поширених слів, які на уроках лунають по різному: те сАме чи те самЕ, завданнЯ чи завдАння, перенЕсти доданок чи перенестИ, дОданок чи додАнок, дОбуток чи добУток, сантИметр чи сантимЕтр, кілОметр чи кіломЕтр, одИнадцять чи одинАдцять, обчИсліть чи обчислІть, брати в дУжки чи в дужкИ, вІдрізок чи відрІзок, довЕсти чи довестИ, покАзник степеня чи показнИк, однАкові чи однакОві, вИпадок чи випАдок, аргУмент чи аргумЕнт і таке інше. Ця проблема вимагає детального обговорення учительською спільнотою, щоб розставити всі наголоси на місця і допомогти вчителям відповісти на запитання: як правильно?

Давайте наводити лад в нашій мові, а значить - в головах, а значить - в державі.

Запропоновані в статті терміни