Вони побачили, що учень, який сам не вчився і щодня зривав уроки, заважаючи вчитися іншим, без проблем переведений до наступного класу й зрештою отримав свідоцтво про здобуття нездобутої освіти.
Вони бачили, як у когось з учнів вчителька відібрала телефон, щоб той не грався на уроці, але… Хутко повернули(і на наступному уроці він продовжує ТікТошитись), бо його батьки влаштували шкандаль, доводячи, що дитині телефон вкрай потрібен бо вони так вони її «контролюють під час тривоги».
Вони бачили, як учень, який нахамив учителеві, наступного дня знову з’явився в школі й сидить собі любісінько і посміхається, відчуває себе «героєм».
Школа — це місце, де діти мають навчитися, що їхній вибір лінії поведінки має відповідні наслідки, що інші люди мають права...
Вони все бачили й раніше. Згадую випадок, коли вперше в історії сільської школи, в якій я шість років працював учителем історії та організатором позакласної роботи, вчителька наважилась поставити двійку за чверть одному учневі, який уже так «дістав»…
На педраді директор школи суворим голосом її вичитував: Тетяно Петрівно, ви не йому двійку поставили, ви – собі двійку поставили!!! А де ваш план індивідуальної роботи з цим учнем, а скільки разів ви відвідали його вдома, а… ?!
Тетяна Петрівна сиділа в сльозах і звісно в наступній чверті вже діяла за принципом: «трійку» ставимо в журнал, «двійку» в умі…
Але… Той учень тоді бачив й інше.
Коли мене ще не заблокували у відомій хейтерській групі яжмам, я їх шокував зізнанням про найнеетичніший вчинок у моїй педагогічній діяльності, який зараз скоріш за все коштував би мені педагогічної кар'єри. Не факт, що особисто для мене від цього було б гірше, але Україна втратила б Заслуженого вчителя, офіційно визнаного кращого директора школи країни і прочая і прочая.
Утім, саме цей вчинок був тоді найефективнішим і, мабуть, єдино можливим засобом (не)педагогічного впливу на цього учня.
Мені 21 рік. Я випускник історичного факультету КДПІ, якого відразу ж поставили організатором позакласної роботи. Звісно, в учнів виникло нормальне бажання випробувати мене на міцність… Так завжди роблять з новенькими.
Урок історії в 7 класі. Один з учнів, Руслан Б..., поводиться явно провокативно. Раз підійшов до нього «пошептати», другий раз пожартував з приводу його дивної поведінки, третій раз попередив, четвертий спробував налякати записом у щоденнику… Не діє, урок проводити не можливо.
Що робити?
Спокійно до нього підійшов, не зупиняючи розповідь, взяв за «шкірку», відкрив ногою двері класу і… викинув його в коридор.
Далі урок пройшов у чудовій і невимушеній атмосфері.
На перерві Руслан підійшов до мене, щоб вибачитись. Сказав, що зрозумів, що я крутий чувак і на наступних уроках він буде «зайчиком».
У школі теж усі відразу все зрозуміли й наступні шість років роботи не було анінайменшої потреби використовувати ніяких силових методів впливу.
З моєї ініціативи головою ради дружини замість типового "ботана", відразу ж обрали найавторитетнішого шкільного "розбійника"(він зрештою став вчителем фізкультури, багато років працював у цій школі, а зараз боронить нашу Батьківщину).
Сюсі-пусі, "слюні й соплі" в школі закінчились так і не розпочавшись.
А з цим хлопцем після випадку "з викиданням", я подружився, його справжній артистичний талант вдалось використати в «мирних цілях». Нещодавно він написав мені: коли дивлюсь на примітивізм Вєрки Сердючки, згадую, що я ж не реалізував після школи свої таланти у цій сфері. І це правда, усі наші дешеві клоуни на центральних каналах створюють лише жалюгідну подобу того, що міг видати Руслан.
Як ви гадаєте чому у Руслана навіть думки не виникало поскаржитись на мене своїм батькам?
Що зробили б тоді батьки Руслана, якби дізнались про цей інцидент?!
Правильно, дали б йому вдома такої тиpки, що мало б не здавалось...
Що вони роблять зараз?
Чи на користь це нинішнім "русланам"?
Переконаний, що учитель теж має право на ВЧИНОК!
Навіть екстравагантний. А батьки мають бути його союзниками та партнерами.
Бо явно не на користь ситуація: навіть коли дитина йде перший раз у перший клас, вона вже знає, що училку МОНа запросто «поставити на місце», що МОНа робити що хочеш і тобі за це нічого не буде...
Учні тепер дізналися, якими насправді є правила в школі.
Не ті, що в Статуті.
А справжні правила.
На жаль, справжні правила говорять їм, що ніяких негативних наслідків для тебе точно не буде, як би ти себе не поводив. І що МОНа не вчитись і запросто отримати Свідоцтво про здобуття нездобутої освіти.
УЧНІ ДАВНО ЗРОЗУМІЛИ, ЩО ЖОДНИХ РЕАЛЬНИХ НАСЛІДКІВ НЕ БУДЕ!!!
І поводяться відповідно.
Це не критика учнів.
Це спостереження щодо того, що відбувається, коли з системи теоретики-"дитиноцентристи" усунули всі суттєві наслідки й наївно очікували, що поведінка учнів залишиться незмінною. Хі-хі.
Я обома руками за внутрішню мотивацію 3.0, але ще ніде в світі не навчились вибудовувати систему освіти без використання таких інструментів мотивації 2.0 як заохочення та покарання(наслідки).
Це навіть не дитиноцентризм, це "людиноцентризм" , який перейшов здоровий глузд.
"Ти унікальний, ти особливий, ти найкращий" - і ти поза правилами, бо ти найкращий!!! Правила для лохів!
Це демонструють не тільки діти, але й дорослі. Це якась епідемія егоїзму та нарцисизму, само схвалення, самолюбовання і порушення всіх правил суспільства.
Бо де я, а де те суспільство "лузерів, лохів" тощо.
Культура поваги до іншого не сформована, а лише повага до себе коханого.
Ви ще забули написати ,що діти бачать ,як учень,що перебирався з двійки на трійку, в кінці року раптом стає відмінником,бо мама прийшла і все "порішала" з класним керівником,або мама працює в цій школі.
