В соціальній мережі Тhreads виникла нова дискусія навколо думки письменниці Христини Мельничук про те, що у закладах освіти важливіша правильна відповідь за власну думку учнів. Якщо чесно, не розумію, як такі думки в наш час можуть існувати і вкидуватися у суспільство, а ще більше не розумію, як можна на такі висловлення реагувати, намагаючись підтримати, чи спростувати?
Будь-яке висловлення має мати міркування щодо певного проблемного питання і бути підтведжене тим, хто так думає, доводеним "власником" думки, що відстоює свою позицію, обґрунтувавши та проілюструвавши твердження. Закрадається питання, з приводу того, для чого подібні судження виникають: це робиться з метою дискредитувати освіту, чи звести на нівець довір'я до вчителя, применшити його значення, підірвати, врешті-решт, авторитет.
Якщо говорити про те, що освіта не спрямована на розвиток мислення дитини і ставить перепони у висловлюванні власної думки учнями в закладах освіти, то це просто абсурдно: так може сказати лише людина, яка немає уявлення про навчально-виховний процес у закладах освіти, не ознайомлена з навчальними програмами, не володіє сучасною методикою викладання предметів, зрештою, не перебуває в освітньому середовищі і зовсім не знає, і не уявляє, чим живе сьогодні учитель, учень, школа.
Якщо ж вищевказане судження має за мету підірвати довіру до вчителя, применшити його значення, підірвати його авторитет, то в цьому окремому реченні ( вибачте, ще й неграмотно побудованому) - бо, як на мене, висловленням і не назвеш - немає ані крихти здорового глузду. Сьогодні учні вільно висловлюють свої думки, дискутують, використовують право бути почутими і вислуханими - і це не пусті слова, так як на уроках вчителі вчать цього учнів, а в рамках навчально-виховного процесу кожний освітній заклад розробляє освітню програму, яка передбає систему заходів, що спонукають, навчають, практикують висловлення здобувачами освіти власних думок.
А щодо правильних відповідей учнів: як їм не бути? Вони є, були і будуть, якщо цього буде вимагати поставлене перед учнем завдання; по-іншому ніяк.
Отже, хочеться підвети підсумок, вдаючись до формулювання теореми Піфагора, що встановлює співвідношення, яке дає змогу визначити довжину сторони прямокутного трикутника, знаючи довжини двох інших, а саме: у прямокутному трикутнику сума квадратів катетів дорівнює квадрату гіпотенузи. І це безапеляційно, бо кожна інша думка може бути висловлена, але вона буде хибна: теорему доведено.
