Краса навколо нас, вона усюди.
Лишень погдянь, яка красива квітка:
Пелюсточка пелюстку обгортає,
Високо тягнеться стебло, немов вітає,
Свої обійми тепло простягає листок,
Смарагдовий сплітаючи вінок
Навколо її величності квіткової царівни.
А як чарівно спів лунає солов'я,
Чи то цвірінькання малого горобця,
Чи то відлуння жайворонка:
Воно високо десь витає,
Спадає тим стрімким потоком
Гучних і впевнених пісень,
Пролитих подихом сміливої пташини.
Красу малого потічка ледь-ледь впізнати:
Тихенько звуком стелить собі шлях
Поміж коріння, трав, грудок землі
І ллється так журливо, тихо і спокійно.
У блиску сонця є краса магічна,
Сила її потужна, владна, вічна.
Лиш промінь упаде на твердь земну,
Відбиток теплий покладе на все живе -
Піднімить голову і квітка, і пташина,
Потягнеться увись упевнено стеблина,
Впаде в обійми сонця, мов мала дитина.
Усе вбиратиме у себе таїнство природи,
Підкориться її міцним земним законам,
І буде нести гордо свою красу листок і стебельце,
і квітка, і струмок, і ясне, світле вічне сонце. (Мирослава МАРТИНІВ)
