Ти закоханий з юності в осінь.
Все чекаєш її, наче долю,
На побачення ходиш у поле,
Що темніє у смугах покосів.
Поспішаєш щоразу до гаю,
Що тумани ранкові колише,
Де блукає лиш осінь у тиші
І дерева сумні роздягає.
Ось на фото чудові пейзажі.
Ти за ними полюєш усюди.
І натхнення твоє не убуде:
Завжди осінь нове щось покаже.
Надихає вона тебе й досі:
На природу вже їздиш з мольбертом,
Чарівницю шукаєш уперто.
І у віршах твоїх - тільки осінь!
Йдемо парком міським вздовж алеї,
Душу вабить краса в розмаїтті,
Кажеш: «Осінь - найкраща у світі!» -
І тебе я ревную до неї!
Наталя Соловйова
Зображення: фото Віктора Педченка
