Кожна людина спирається на біблійські заповіді. Вони нас навчають бути терплячими, уважними, добрими, співчувати та поважати один одного.Виникає питання: "А це про толерантність?" Для мене відповідь да. Тему про інклюзивну освіту я чекала більше ніж інші. Для мене-це життєвий опис. 34 роки потому народився хлопчік з сіндромом Дауна. Важко згадувати шлях, який пройшла наша родина за певний час невизначеності. Дуже добре, що цей час минув. До дітсадочку потрапили в спецгрупу к діточкам з обмеженими можливостями. Певні навички дитина набула, дякуючі толерантності (в широкому розумінні) вихователям. До спецшколи потрапили випадково. Психолог школи на засіданні МСЕК пообіцяла взяти синулю під власну відповідальність. Ми разом багато працювали з педагогами школи, щоб дитина мала змогу жити в соціумі. Безмірно вдячна наша родина вчителям школи. Зараз хлопчік навчається в училищі, здобуває профосвіту. Толерантність майстра та класного керівника допомогає нам вірити у можливості власної дитини. Зараз держава звернула увагу на людину з інвалідністю. Це прогрес, до якого дотичні спікери нашого марафону. Дякую. Ви талановті та сміливі.
Стрічка блогів