Тема уроку. Державний лад. Форми правління.

Тема уроку. Державний лад. Форми правління.

Мета уроку: ознайомити учнів з основними аспектами питання про державний лад та форми правління; розвивати в учнів здатність застосовувати отримані знання на практиці; виховувати в ліцеїстів правову культуру та законослухняність.

Обладнання: Дошка, підручники, підбір законодавчих статей з основними положеннями принципів держави.

Хід уроку.

1. Поняття і загальна характеристика державного ладу

Функції держави і права багатогранні, їхні структури складні. Ознаки держави, що виникли в процесі історичного розвитку, утілилися в специфічний державний лад.

Державний лад - складне поняття, що характеризує дер­жаву за трьома аспектами, а саме: формою правління, фор­мою територіального устрою та політичним режимом.

Державний лад - це устрій країни, що виражається у характері політичних взаємин між людьми, між людь­ми і державою в процесі управління (політичний режим);

у способах організації вищих органів державної влади (форма правління) і в адміністративно-територіальному розподілі держави (форма територіального устрою).

Форма правління, форма територіального устрою, форма політичного режиму

Державний лад завжди має відповідне правове закріплен­ня. Усі його складові елементи фіксуються в конституції, за­конних і підзаконних актах.

2. Види і загальна характеристика форм правління

Форма правління - спосіб організації верховної дер­жавної влади, порядок її утворення та діяльності, ком­петенція та взаємозв'язок органів, а також взаємовід­носини з населенням держави.

Основними формами правління є монархія та республіка.

Необмеже­на (абсо­лютна)

Парламент­ська

Парламент­ська (кон­ституційна)

Монархія - це форма правління, за якої державна влада повністю або частково зосереджується в руках одноосібного глави держави і передається у спадок.

Монархічна влада має певні особливості:

• безстроковість;

• спадковість;

• непідпорядкованість влади монарха будь-яким іншим суб'єктам.

Монархами в різних народів були князі, королі, царі, імпе­ратори, султани, хани, кагани, шахи, правителі і т.д.

Відомі такі форми монархії, як необмежена та обмежена.

Необмежена (абсолютна) монархія - це форма правління, за якої верховна влада в державі зосереджена в руках одноосібного глави держави (монарха).

Цей вид монархії характеризується відсутністю будь-яких представницьких органів, повним безправ'ям народу, зосере­дженням всієї повноти влади в руках монарха. Прикладами абсолютної монархії можуть бути в наш час Саудівська Аравія, Оман, Катар тощо.

Обмежена монархія - це форма правління, у якій вла­да монарха обмежена конституцією, яка приймається парламентом, у сфері законодавства та контролю над діяльністю уряду.

За обмеженої монархії законодавча влада належить парла­менту, виконавча - монарху (чи кабінету міністрів), судова - судам, які обираються чи призначаються.

За парламентської (конституційної) монархії - влада монар­ха обмежується представницьким органом, це закріплюється, як правило, в конституції, яка ухвалюється парламентом. Монарх не може її змінювати. Виконавча влада належить уря­ду, який формується парламентом і лише йому підзвітний.

У парламентській монархії монарх є лише символом дер­жави, він «царствує, але не править». Реально країною керує парламент, який формує уряд. Управління в країні здійснює уряд, який підконтрольний і підзвітний парламенту. Будь-які дії монарха потребують схвалення уряду.

Окремим різновидом обмеженої монархії є теократична мо­нархія. Глава держави (монарх) є одночасно і главою церкви. Політична влада в таких країнах належить духовенству.

Прикладом теократичної монархії є Ватикан. Але зрозуміло, що не за всіма ознаками ця держава може називатися монархією. Зважаючи на целібат (обітницю безшлюбності) духо­венства, Папа Римський не може досягти свого сану через право спадкування, тому його обирають кар­динали. Проте він має особливі почесні права монар­ха, носить корону (тіару).

Республіка - це форма правління, за якої повнова­ження верховної влади здійснюють виборні органи, які обираються населенням на відповідний термін.

Юридичними властивостями республіки є:

• обмеження влади глави держави, законодавчих і вико­навчих державних органів конкретним терміном;

• виборність вищих органів державної влади;

• відповідальність глави держави у випадках, які перед­бачені законом;

• загальнообов'язковість рішень законодавчої влади для всіх інших державних органів;

• взаємна відповідальність особи і держави.

Сучасні республіки поділяються на парламентські, прези­дентські та змішані.

Парламентська республіка характеризується центральним становищем парламенту серед інших державних органів. Уряд формується парламентським шляхом з числа депутатів, що належать до партій, які отримали більшість голосів у парла­менті. Уряд відповідальний перед парламентом. Він залиша­ється при владі доти, доки має підтримку парламентської більшості. У парламентській республіці управління має пар­тійний характер, що є не обов'язковим за президентської рес­публіки. Уряд формується лідером партії, яка перемогла на парламентських виборах. Шляхом винесення вотуму недовіри парламент може відправити уряд у відставку.

У парламентській республіці може існувати пост президен­та, який обирається парламентом, підзвітний йому і має ви­ключно представницькі функції. Іноді президент не обираєть­ся, і главою держави стає прем'єр-міністр.

У наш час парламентська республіка існує у Німеччині, Італії, Чехії, Угорщині, Ірландії, Ізраїлі та інших державах.

Президентська республіка становить собою таку форму правління, яка характеризується поєднанням у руках прези­дента повноважень глави держави і глави уряду. Президент і парламент обираються всім населенням. Уряд президентської республіки несе відповідальність перед президентом. Останній на свій розсуд призначає, переміщує і відсторонює від посад членів уряду. Він має право вето щодо законів, які прийма­ються парламентом. Як глава держави президент представляє країну на міжнародній арені, може підписувати міжнародні угоди з наступною їх ратифікацією парламентом.

Прикладами президентських республік є Сполучені Штати Америки, Мексика, Аргентина та інші.

У практиці державного будівництва сучасних держав трап­ляються форми правління, які не вкладаються в звичну кла­сифікацію. Їх називають змішаними типами республіки.

Ознаками змішаної республіки є:

• подвійна відповідальність уряду перед парламентом і пе­ред президентом;

• президент обирається на всенародних виборах і має ши­рокі повноваження;

• уряд очолює прем'єр-міністр, а президент може здійсню­вати загальне керівництво урядом;

• президент є главою держави;

• президент має право в передбачених законом випадках розпустити парламент, а парламент має право на імпіч­мент президенту.

У різних варіаціях поєднуються президентські та парла­ментські повноваження, що призводить до віднесення респу­блік до змішаного типу, у Франції, Португалії, Румунії, Сло­венії, Хорватії та інших державах.

Домашнє завдання: параграф 3.