Український рушник – один із давніх символів, оберегів нашого народу. Рушники вишивали українські майстрині дуже дбайливо та старанно, з великою любов’ю.
Бабусин рушник
Вишивальниця брала шматок полотна, голку та кольорові нитки – і ставалося диво: на білому полотні з’являлися неповторні візерунки: різні квіти, птахи, калинові грона… Хто та як вишивав українські рушники? Якими візерунками їх прикрашали?
Рушник – це не просто красива й потрібна в побуті річ. У нашому народі рушник вважають оберегом. Тому раніше, коли народжувалася дитина, на її колисочку обов’язково вішали рушник, щоб він захистив малюка від лиха, щоб дитина росла здоровою. Ікони в українських хатах також прикрашали вишиваними рушниками (божник). Рушники завжди дарували на весілля молодятам – на щастя, на долю (весільний рушник). А коли зустрічали дорогих гостей, коровай для них подавали також неодмінно на вишитому рушникові – це була ознака гостинності. Багато із цих традицій збереглося й до наших днів.
"Запорізький козацький рушник"
В українського рушника є багато видів. В давні часи наші предки використовували також рушники для витирання. Ними користувалась вся сім’я, тому вишивали їх більш простими візерунками, називався той рушник – утирач.
- Діти як ви думаєте, чому утирач?
- Так, ці рушники були для дорослих, щоб утирати руки.
А для своїх дітей матусі також вишивали рушничок-утирач, окремо для хлопчика, окремо для дівчинки. Наприклад, для хлопчиків вишивають так званий рушничок-грайлик. Як називається рушничок для хлопчиків? Вважалося, що такий рушник допоможе хлопчику рости міцним, сильним та мужнім.
А рушники для дівчаток називали росяничкою. Для кого вишивали рушник-росяничку? На рушниках-росяничках, вишивали яскраві квіти. Ці зображення – символи дівочої краси та вроди. Що вишивали на рушниках-росяничках? Як ви думаєте, чого бажали дівчаткам, даруючи їм рушничок-росяничку?
Подивіться як палахкотять багатством кольорів рушники у моєму музеї. З давніх – давен у чарівну силу рушника вірили, як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. Спитайте, звідки ж бо взятися такій силі? А сила рушника – у візерунках, вишитих на ньому. Рушники можна читати так, як читають книги. Треба лише розумітися на орнаментах.
− Діти, які ви бачите кольори на рушниках?
− Нитками яких кольорів переважно вишиті рушники?
− Що вишито на рушниках?
Багато рушників вишиті двома кольорами: червоним і чорним. Чорний – це колір родючої землі, багатства, урочистості. Червоний – колір щастя, добробуту, кохання. На найдавніших вишивках є геометричні узори – лінії, кола, хрести, ромби, які символізували сонце, зорі, землю, воду.
У пізніші часи на рушниках зазвичай вишивали рослини: калину, троянду, ромашку, волошку, мак, барвінок, колоски пшениці. А доповнювали рослинні орнаменти зображення птахів. На українських рушниках часто можна побачити качок, лебедів, півнів.
Легенда про рушник.
Було це дуже давно. Коли зродилися кришталеві сльозинки-намистинки, що росою в народі звуться. Коли пташки до сонечка літали і тією росою щоранку його вмивали. Жила тоді в одному селі мати, і мала вона трьох синів-красенів. Що вже працьовиті були та до всього здібні – про те не лише матуся знала. І люди їх поважали. Одне лишень хлопці не вміли – вишивати, як їхня ненька. Сядуть, було, біля неї, коли з усім упораються, та й кажуть:
«Ви, матусенько, шийте-вишивайте та пісню співайте, а ми подивимося, як народжуються у ваших руках квіти та птахи».
Горнулася мати до синів і такі мудрі слова говорила: «Долю я вам кожному вигаптую, і пам’ять про себе в рушниках залишу, то ж бережіть їх». Багато вишила мати за своє життя рушників, і всі між синами розділила. А даруючи, навчала. «Сини мої, мої голуби! Пам’ятайте повік прохання своєї неньки. Куди б не їхали, не йшли, а рушник у дорогу беріть. Хліб у нього загортайте та людей пригощайте. Хліб на рушнику життя величає, здоров’я береже».
Та життя людини, як і днина, швидко минає. Померла старенька мати. Осиротіли сини. Поховали неньку, а на могилі рушник білий прослали, щоб вітер порох на неї не трусив. Правду люди кажуть, а чи ні – та чутка про те диво й донині ходить. Переповідають, що на тому рушникові квіти через три дні розцвіли. Хто вишив їх, ніхто не знає. Лише вітер про те розповідає і просить вишити на згадку рушник, як і той, червоними та чорними нитками…
Наш український вишитий рушник –
Це доля, і надії, й сподівання.
І де б не був, то не забудеш ти повік
Неперевершене чарівне вишивання.
Кролевецькі рушники
Ткацтво в Кролевці розвивалось з часів заснування міста. За дослідженнями, ткацький цех виник не пізніше 1765 року. Першими відомими кролевецькими ткачами вважають Авдіїху Оболонську та її синів, що жили в 1780-х рр. Найбільшу популярність ткані рушники мали у другій половині XIX століття на місцевих ярмарках – Хрестовоздвиженському у Кролевці та Іллінському у Ромнах, далі ширилися всією Україною, оскільки були обов’язковим елементом весільних обрядів Сумщини, Полтавщини, Чернігівщини. У містечку працювали цілі родини ткачів. Відомі ткачі, кожний з яких мав свій стиль, своєрідну манеру виконання, – Настя Іваницька, Петро Бідний.
Рушники – це обереги, які потрібно шанувати, берегти, щоб наше життя було щасливим. А ви хотіли б мати свій оберіг у будинку чи вдома?
Майстер-клас "Український рушничок".
Майстер-клас "Орнамент для вишиванки"
Козацькі рушники
Колись Глухів був столицею Лівобережної України для козаків. Зараз в глухівському музеї висвітлюється діяльність гетьманів І. Мазепи, Д. Многогрішного, І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола, К. Розумовського; де предствалено герби , козацькі обладунки та демонструються гетьманські рушники вишиті на кумачевих тканинах. На цих рушниках козаки давали присягу, на них лежав статут та козацькі обладунки. Деякі рушники гарно збереглися і знаходяться у фондах музею.
У Чернігівській та Сумській областях захоплюються технікою «тамбур», яка впливає на зміну художньої стилістики вишивки рушників. Її опанування відкрило перед майстринями нові декоративні можливості: виявлення і підкреслення вибагливої контурної лінії малюнка, ритмічного співвідношення з тлом. Особливо цікавими були так звані «кумачеві» «козацькі» рушники, що виконувались на червоному тлі білими нитками технікою тамбур.
Домінантом рушника є "Світове дерево" яке розміщується посередині, що є символом Землі, наповнений різноманітними благами, серед яких арійські міфи називають «Скарби Неба» - Сонце, Вогонь , Ранкові Зорі та Води.
Таким чином символіка козацького рушника є багатозначною. Мотиви, сюжети й окремі єлеиенти, які використовувались, продовжують традиції сивої давнини. Це є свідченням неперервності нашого роду і народу.
Література
https://vseosvita.ua/library/zanatta-z-narodoznavstva-oj-rusnik-rusnicok-264627.html
