Доброгодня, дорогі діти. Сьогодні я пропоную вам розглянути тему заняття: "Народні методи визначення погоди".
Природа — це розкрита книга, книга дуже цікава, загадкова. І тільки видющі й тямущі люди можуть читати цю книгу. Але ж людина живе в природі, тісно з нею пов'язана, життя людини залежить від природи, і знати природні закони, вивчати їх, уміти розуміти природні явища — це завдання людини.
Будемо читати цю книгу (природу)? Звісно, для цього потрібні знання й уміння, спостережливість, любов і добре ставлення до природи. Ми, люди, повинні не лише милуватися: цією красою, а й оберігати, вивчати, розуміти.
Почнемо вивчати погоду.
Що впливає на погоду? (Сонце, вітер, вода — важливі умови погоди.)
Якою буває погода? Від чого вона залежить? Що таке вітер? (Рух повітря)
Чи впливає на погоду сила і напрямок вітру? Визначте напрямок вітру. Допоможе в цьому прилад — флюгер.
Погода залежить від стану неба. Гляньте на небо. Яке воно? Чи бачите ви сонечко? Якщо небо вкрите суцільними хмарами, і сонечко не проглядає, ми позначаємо так — похмуро, а якщо сонечко проглядає, то це — хмарно, а якщо немає хмар, то — ясно.
Ще на погоду впливає вода — опади. Якими бувають опади? Так, у вигляді дощу, снігу, граду, туману.
Температуру повітря вимірюємо ось цим приладом — термометром.
—Для чого необхідно вивчати погоду?
Широко побутували прикмети, що дозволяли прогнозувати погодні зміни протягом найближчого часу за особливостями сходу і заходу Сонця, його кольору, за виглядом нічного неба, яскравістю зірок і Місяця тощо.
Так, повсюдно вважалося:
Ввечері сонце за стіну (хмару) заходить — буде дощ;
Чистий захід сонця — на добру годину;
Сонце при заході яскраво-червоне — на вітер;
Місяць обгородився — на дощ; Стовпи біля місяця — на вітер;
Місяць-молодик сходить ріжками вниз — на дощ;
Молодик з’являється у дощову погоду — місяць буде дощовий;
Червоно-багряні зорі звечора — на негоду;
Ясне зоряне небо — на погоду.
Великий цикл погодних передбачень становлять прикмети, пов’язані зі станом атмосфери, різними метеорологічними явищами. Так, наявність роси, туману вранці вважалося ознакою доброї погоди, а рух хмар проти вітру — вірною прикметою негоди. Зважали також і на форму та колір хмар: важкі сірі хмари — на грозу, а червонуваті при заході сонця — на вітер (Вінниччина, Тернопільщина). Найближчу погодну перспективу підказував і напрямок вітру: західний вітер мав приносити дощ, східний — засуху, а північний — похолодання. Вважалося, що після появи райдуги настає гарна погода.
До достовірних належали також передбачення, пов’язані з певними гідротемпературними змінами в атмосфері, які спричиняли зміну стану предметів та явищ:
Духота в повітрі — на грозу;
Зволожується сіль чи хліб — на негоду;
Дим стелиться, погано горять дрова — на відлигу.
Примічали також, що перед дощем виразніше чути звук потягу, дзюркіт води, шум лісу, гуркіт підводи тощо.
Капітан Жертре, дізнавались, що Клюбен збирається відпливати на своїй «Дюранді» зранку, сказав йому: «На вашому місці я б залишився. Послухайте, капітане Клюбен, від собак тхне. Морські птахи вже дві ночі в'ються біля маяка, навколо ліхтаря. Прикмета погана. Мій барометр пустує, зараз місяць у першій своїй чверті, а в цю пору погода волога. Я сьогодні бачив, як столистник стулив листячко, а конюшина в полі випростала стебла. Дощові хробачки виповзають з-під землі, мухи кусаються, бджоли не летять від вуликів, горобці наче радять раду. Дзвони чути здалеку... До того ж сонце сіло за хмари. Завтра буде непроглядний туман. Вирушати не раджу».
Хто читав чудову книжку Віктора Гюго «Трудівники моря», напевно пам'ятає, що, задумавши зле, капітан Клюбен зумисно не послухався доброзичливої поради капітана Жертре. «Дюранда» вийшла в море, потрапила у суцільний непроглядний туман і наскочила на скелю...
Понад сто років минуло відтоді, як В. Гюго так добре, словами каштана Жертре, описав прогноз погоди за народними прикметами, що ґрунтуються на врахуванні явищ природи. У наш вік атомної енергії, космічних подорожей і дедалі більшого віддалення від живої природи, люди, особливо жителі міста, майже не визначають погоду за поведінкою тварин чи станом рослин. Тепер їм допомагають у цьому спеціалісти метеорологічних станцій і диктори радіо й телебачення, які передають складені синоптиками прогнози погоди. Щоправда, ці прогнози іноді досить часто помилкові і, як то кажуть, зраджують довірливих слухачів.
Буде, однак, несправедливо, якщо ми не відзначимо великої та потрібної всім роботи працівників гідрометеорологічних станцій. Постійно вдосконалюючи методи роботи і технічне оснащення, вони повсякчас дають все точніше і точніше короткотермінові й довгострокові прогнози погоди.
У зведеннях працівників гідрометеорологічних станцій про погоду, звісно, розповідають прогноз на більш чи менш великих територій, а в окремих невеликих районах можуть бути і відхилення, у зв'язку з непередбаченими змінами за різноманітними явищами природи, особливо за поведінкою тварин і реакцією рослин. У багатьох випадках ці прогнози бувають точнішими за прогнози синоптиків.
Спостерігаючи поведінку тварин і реакції рослин на зміни метеорологічних умов, люди з давніх-давен помічали зв'язок між явищами природи і визначили різні прогностичні прикмети. Народні прикмети містять у собі багато глибокої мудрості, дають ключ до практичного застосування виявлення виявлених закономірностей зв'язку тварин і рослин із погодними умовами.
Переважали тут свійські тварини:
Кіт дере лапами, собака качається — на вітер;
Пітніє шкіра великої рогатої худоби — на дощ;
Свиня солому в барліг носить — на великий холод, завірюху;
Кури чубаються — на дощ;
Качки, гуси ховають голови під крила, стоять на одній нозі — на холод та ін. Приглядалися і до мешканців дикої природи:
Птаство рано і дружно відлітає восени — рання зима буде;
Високо летять птахи, повертаючись із вирію, — на тривалий холод;
Багато кує зозуля, крук кричить — на дощ;
Вороння збивається зграями і сідає на верхівки дерев — на холод, а якщо забивається у крону дерева, — на хуртовину;
Птаство добивається до хати, ховається під стріхи — на хуртовину; Горобці купаються у поросі— на дощ;
Кріт удень риє — на зміну погоди;
Бджоли ховаються у вулик — на дощ;
Риба вискакує з води — на дощ; Коні збиваються докупи — на велику грозу.
Передбачення погоди птахами
З давніх-давен відомо, що зозулі кують у добру погоду. «Ку-ку!» — означає, що будуть теплі, ясні дні.
Моряки навчилися визначати погоду за поведінкою чайок. Чайки ходять по піску — про що це свідчить? На морі — штиль, здавалося би, найкраща пора для риболовів, а рибалки береговими справами зайнялися, в море не виходять. Чому? Для чайок шторм небезпечний. Відчуваючи наближення бурі, вони не летять у море за здобиччю, а залишаються на березі, з писком мандрують піщаними мілинами. Чекають на бурю. Коли чайки плавають по воді — це свідчить про стійку гарну погоду. Дивлячись на них, моряки навіть прислів'я-жарт склали: «Чайки ходять по піску, ой, погано моряку, сіла чайка на воду, жди хорошу погоду». Як саме чайки дізнаються про зміни атмосферного тиску й зміну погоди? Цьому є кілька пояснень. Зокрема, вважають, що птахам допомагає наявність у них пневматичних кісток.
У високості співає жайворонок, своєю піснею він провіщає гарну погоду. Якщо жайворонки походжають туди-сюди полем,годуються — теж буде гарна погода, а сидять і мовчать, немов скривджені, — на дощ.
Чимало прикмет пов'язано із поведінкою жвавих, спритних, усюдисущих горобців, а також усім відомих ворон та сорок. Що цікавого ви можете розповісти про цих птахів?
У гарну погоду вони веселі, рухливі, а на дощ — кволі, принишклі, сидять, настовбурчивши пір'я.
Горобці у поросі купаються — теж на дощ.
Узимку горобці сидять на деревах тишком-нишком — буде сніг без вітру.
Дружно зацвірінькали — на потепління.
Горобці залазять до схованок, під стріхи або купи хмизу — на мороз чи перед завірюхою.
Завбачають погоду ворони й галки.
Вороні поперек крутить — накряче дощ.
Коли взимку ворони збираються цілою зграєю, літають, кружляють і крячуть — чекай на сніг або мороз.
Ворона ховає дзьоба під крило — на холод.
Кряче взимку — на заметіль.
Якщо ворони сідають хто як: хто в один бік головою, хто в другий — день безвітряний. А якщо всі сідають головою в один бік — слід чекати на вітер. І повіє він з того боку, у який ворони повернули голови.
Улітку тривожно галасують перед дощем і галки. А якщо після цього вони замовкли, то слід чекати на грозу.
Якщо взимку ворони й галки з голосним криком затівають «ігри» — буде відлига.
Сорок уважають також добрими синоптиками.
Якщо сорока під стріху лізе — буде хурделиця.
Які рослини і тварини передбачають погоду
https://www.youtube.com/watch?v=wrd6IHJMSRc
Як рослини та тварини передбачають погоду
https://www.youtube.com/watch?v=6yZrSuvlh2w
Достовірними прикметами вважали також зміни у рослинному світі:
Якщо шишки високо на смереці, — на довгу холодну зиму, а якщо низько, — навпаки;
Рано жовтіє листя — рання зима буде;
Багато лушпиння на цибулі — буде люта зима;
Багато губ (грибів) з’явилося у лісі — буде дощ;
Конюшина згортається, сильніше пахнуть квіти — перед дощем.
РОСЛИНИ ПРОВІСНИКИ ПОГОДИ
https://www.youtube.com/watch?v=ho27P-iwVDg
Тварини - провісники погоди.
Зайці можуть провіщати погоду і влітку. Звісно, після нічної годівлі вони йдуть до схованок водночас зі сходом сонця. Якщо ж вони пасуться довше, при сонці — чекай на негоду. Схоже, наїдаються про запас...
Завбачають погоду бурундуки. Бурундук — родич білки. Звірок тривожиться вранці — увечері піде дощ. Вони першими з-поміж звірів за багато годин до початку повені полишають долини річок і подаються до гірських лісів.
Своєрідно реагують на зміну погоди й лисиці. Теплими зимовими днями, що передують сильним морозам, лисиці не ховаються у норах, а вкладаються просто на сніг. Відсипаються вони і в сухі, похмурі дні після сильних морозів.
Можуть завбачати погоду й звірі, яких тримають у зоопарку. Білий ведмідь за два-три дні до похолодання припиняє купатися, не залазить у басейн.
Відмінними «синоптиками» є свійські тварини, зокрема собаки й кішки. Зміну погоди їздові собаки відчувають значно раніше за людей. Качання собак у снігу — перша ознака наближення бурану.
Коли зимової ночі зірки оповиті туманом, а собака перекидається у снігу, то буде заметіль.
Улітку собака качається по землі, багато спить і мало їсть — на дощ.
Відчувають зміни погоди і хатні кішки.
Перед теплом кішка лягає посеред кімнати, простягається і спить.
Перед дощем і холодом обирає місце якомога вище і тепліше, а то й на піч лізе.
Кішка вмивається, лиже лапу — на ясну погоду, шкребе підлогу - на вітер, заметіль, міцно спить — на тепло.
Отже, ми ознайомились із живими барометрами тваринного світу. Ви дуже добре знаєте, як тварини реагують на певні явища природи. Але, крім цього, людина часто спостерігала не лише за поведінкою тварин, але й за реакцією рослинного світу щодо умов навколишнього середовища. Рослиною-«барометром» є кала —болотяна багаторічна рослина з потужним кореневищем. А чи знаєте ви, що кали «плачуть» ? Так, із кінців великого смарагдового листя рослини одна по одній падають прозорі краплини. Цією ознакою квіти провіщають потепління. Хоча на вулиці мороз до ЗО °С, проте вони, немов барометри, показують на відлигу, тому й плачуть. І ніколи не помиляються.
Плач рослини — це фізіологічний процес, тісно пов'язаний із водним обміном. І цей плач рослин, зумовлений зміною пір року, відомий, мабуть, кожному. Згадайте квітневий плач беріз та кленів, коли відбувається активне переміщення запасних поживних речовин до молодого листка.
Уп'ялася сокира в берізоньку білу,
По корі сріблястій сльозоньки побігли...
До плачучих дерев, що попереджають про дощ, належать каштани й клени. Київський каштан, чудовим цвітінням якого пишаються кияни, починає «плакати» липкими «слізьми» вже за добу, а іноді й за дві до дощу. Різниця у термінах залежить від вологості повітря. Перед наближенням дощу з'являються краплини води і на клені — в тому місці, де черенки листя прикріплюються до гілки. Кажуть, що поміж такими барометрами клен є рекордсменом: він провіщає негоду іноді за три, а то й за чотири дні до дощу.
Але «плач» рослин не слід плутати з росою. Коли рослина «плаче», краплі води розміщуються, звісно, по краях, на кінчиках і зубцях листя. А роса, що утворюється з найдрібніших частинок туману, укриває всю поверхню листка тонким сизим нальотом або дрібними крапельками.
А зараз наведіть цікаві приклади рослин-барометрів, віщунів різноманітних природних явищ.
Непоганим барометром є квіти кульбаби.
Якщо в небі сонце, а квіти кульбаб стуляють пелюстки — дощитиме.
До барометрів належить осока. Її квіти особливо чутливі до вологості повітря і вже за день до дощу стуляються. Так само поводяться злаки.
Квіти білих водяних лілей — латаття — ніжні не лише на вигляд, а й реакцією на зовнішні впливи. Вони люблять світло й тепло. За гарної погоди, приблизно о 8-й годині ранку, лілії розтуляють свої білосніжні квіти. Якщо очікується дощова погода — квітки не розтуляють пелюстки ані вранці, ані вдень. Зберігають тепло, оберігають пилок від дощу. Якщо на воді вдень не видно білих квіток — чекай на дощ!
Так само поводяться в садах троянди й шипшина: перед дощем вони не розтуляють пелюсток.
Є й інші садові рослини-барометри. Яскраво-оранжеві суцвіття нагідок перед дощем стуляються. І хоча на небі сяє сонце, вони все одно не розкриваються, завбачаючи дощ. В українських селах майже біля кожної хати у квітниках ростуть мальви. Це медоноси та лікарські рослини. За гарної погоди листки мальви мовби в'януть, квіти стуляються. Це означає, що мальви відчули підвищену вологість повітря і готуються до дощу.
Є рослина, яку й квіткою не назвеш, — будяк. Різні види цієї колючки ростуть на полях, як бур'яни. Але цей бур'ян може бути надійним барометром. За гарної ясної погоди колючки на її квітковій голівці розкриваються, проте напередодні дощу будяк не колеться. Його колючки щільно притискаються до голівки і стають не такими колючими.
Гілки ялин і сосен перед дощем опускаються донизу, а лусочки шишок щільніше притискаються одна до одної. Так вони реагують на підвищену вологість повітря.
Існував цілий комплекс прикмет, що відбивали певні закономірності взаємозв’язку погодних явищ у різні пори року. Так, надто важливим у прогнозуванні погоди вважався період напередодні та після Різдва. До численних християнських свят, у дні яких намагалися за станом погоди визначати навіть майбутній урожай, належать свята Благовіщення, Стрітення, Сорока святих, Покрови, Юрія, Явдохи і багато інших. Це фіксує й усна народна творчість: Якщо на Стрітення півень води нап’ється, то до Юрія віл напасеться; По Нетрі — то й по теплі; Покрова покриє як не листом, то снігом тощо.
Українці вірили і в чимало забобонних повір’їв. Зокрема, намагаючись гарантувати врожай та уникнути небажаних погодних явищ, селяни широко послуговувалися магічними обереговими засобами, численними табу та обмеженнями щодо певних видів робіт у відповідні дні.
Майже в кожному селі були свої знавці-метеорологи, котрі вели спеціальні щоденники спостережень за погодою і були добре обізнані з цією цариною народного досвіду.
Отже, на сьогоднішньому занятті ми ознайомилися із різноманітними народними повір'ями, пов'язаними із життям тваринного та рослинного світу і явищами природи. Дізнались, як рослини та тварини реагують на навколишнє середовище, прогнозують зміну погоди, попереджують про природні явища: землетруси, грози, виверження вулканів. І, безперечно, цими питаннями займаються не лише прості люди, які спостерігають за життям рослин та тварин, але й вчені. Вони вивчають біологічні ритми у житті тварин і рослин, дедалі більше дізнаючись про механізми, що управляють ними. Результати їх досліджень матимуть не лише величезне наукове, загальнобіологічне, а й практичне значення.
Література
https://naurok.com.ua/tema-tvarini-i-roslini-prognostiki-pogodi-110544.html
