Тема: Лозоплетіння. Традиції плетіння на Сумщині.

Доброго дня, діти! Запрошую вас на чергове дистанційне заняття гуртка. Пропоную розглянути сьогодні тему заняття "Лозоплетіння.

Історія виникнення лозоплетіння в Україні

Багато дослідників вважають, що плетіння з різних природніх матеріалів з’явилося дуже давно. Вважається, що воно передує навіть появі ткацтва та виготовленню виробів з кераміки. Найдавніші знахідки виробів плетіння були знайденні в Месопотамії, Єгипті, на Балканах, у Швеції та у Великобританії. Вони датуються V-IV тис. до. н. е. Першими знахідками плетіння були: тарілки для хліба, залишки мішків, кошиків, накривок для глиняного посуду. Щодо глиняного посуду, вважається, що однією із найдавніших технік його вироблення була техніка, у якій виріб плетіння, зокрема посуд, покривали глиною. Під час пропікання на вогні, лоза повністю згоряла. Таким чином надавали бажану форму та міцність посуду.

В Україні найдавніші пам’ятки плетіння зберігаються у музеях Києва, Львова та в ін. містах. Датуються вони кінцем ХVIII та початком ХIХ ст. Але насправді найважливіші техніки плетіння були відомі ще у кам’яному віці. Наші пращури уміли виплітати мати та місткості для зберігання зерна. В період Київської Русі виготовлялися ажурно плетені господарські вироби. Доказом цього є використання плетінчастих візерунків у багатьох рукописних книгах та у ювелірних виробах. З XV ст. почали виплітати чоловічі головні убори, які відрізнялись за дизайном.

Основні техніки плетіння виникли ще у неоліті. До них можна віднести: полотняне або пряме христовидне плетіння, спіральне, каркасне та стрічкове. Для спірального та полотняного плетіння в основному використовували м`які матеріали: очерет, солому, папірус, шувар та інші.

Лозоплетіння – це виготовлення господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної еластичної сировини, одне з найдавніших ремесел. Воно виникло, як і кераміка, раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь виробництва. Його сліди знайдені археологами ще в неоліті. Найдавніші пам’ятки українського плетіння походять з кінця ХVIII століття і початку ХIХ ст. і зберігаються у музеях Києва, Львова та інших міст.

Плетені вироби з лози – один з найстародавніших промислів на Україні, процес досить тривалий і кропіткий. Вироби використовували для збереження, транспортування та перенесення продуктів, для виготовлення огорож, господарських приміщень. Традиційне плетіння охоплює широку сферу предметів від елементів будівництва, меблів до дрібних виробів та іграшок. Плетіння було глухе та ажурне. Ажурне плетіння застосовували переважно при плетінні меблів. На початку 30-х років лозоплетіння з кустарного промислу перетворились на фабричне виробництво.

Лозоплетіння розвивалося в тих місцевостях, де росла лоза. Вона податлива до гнуття і при згинанні чи сплетінні не ламається. Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетіння, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.

Мистецтво лозоплетіння доступно не тільки чоловікам. Тут важлива не фізична сила. Прийоми прості — їх можна освоїти за кілька вечорів. І можна прикрасити свій будинок простими предметами — підставками під гаряче, підносами, панно. Якщо ж протягом двох-трьох місяців вечорами кілька годин будете присвячувати улюбленому хобі, з ваших рук вийдуть більш складні речі — вази, табуретки, стільці, столики. Тут головне — «набити руку».

А от щоб навчиться вміло прикрасити і обробити виріб, надати йому красиву, витончену форму, необхідно виробити художній смак. Творчий підхід до справи, вміння «розуміти» дерево, терпіння і воля — ті риси характеру, які необхідні для оволодіння мистецтвом виготовлення плетених виробів. Вважається, що верба конденсує на собі творчу енергію, думки людей, які з нею працюють. Річ, зроблена з любов'ю, простоїть довгі роки у квартирі і на дачі, подарує тепло і затишок. Немає нічого краще, ніж темним холодним зимовим вечором зайнятися лозоплетінням і створити теплу гарну річ з лози, яка буде радувати око.

Плетені лозою вироби виглядають і цінуються дорого. Тим часом зовсім необов'язково купувати заморський ротанг. Наша українська вербова лоза виглядає не менш вишукано. І найголовніше, ви самі можете освоїти техніку лозоплетіння. На фото нижче наочні приклади меблів, виконаної по техніці лозоплетіння.

Характерними рисами виробів із лози є те, що вони легкі,зручні,досить міцні і можуть використовуватись в різних природніх умовах. В основі конструкції форм предметів лежить їхня практична доцільність. Найбільш поширеним є виготовлення кошиків, квітів, хлібниць, підставок для вазонів, бутлів, підносів.

Лозоплетіння - як спосіб життя

https://www.youtube.com/watch?v=K7HSIPywYBM

Традиції плетіння на Сумщині

Характерною особливістю лозоплетіння є те, що основний сировинний матеріал, – верболіз, – будучи досить легким в заготівлі й обробці, одночасно використовувався як для виготовлення невеликих господарсько-побутових речей, так і в будуванні окремих частин хат, хлівів, клунь, дровників. Зокрема, в кінці ХІХ – першій половині ХХ ст. стіни житла або окремих його елементів, як-от димар, плели із товстої вербової лози. Хати такого зразка, що були найбільш характерними для північної частини Сумщини, в народі називали лíсяним. Згідно експедиційних записів, тут існувало два типи лісяних хат – наземні та землянки.

Особливою різноманітністю за формою і асортиментним складом вирізнялися кошики як ручний засіб перенесення вантажів чи зберігання овочів і фруктів. Перші письмові згадки про кошикарство на Сумщині, які містяться в історико-документальних джерелах, відносяться до кінця ХІХ ст. Географічно вони стосуються північної частини регіону і вказують на те, що земські органи Кролевецького повіту порівняно мало уваги приділяли розвиткові кошикового виробництва

На території Сумської області найбільш поширеними є кошики господарського призначення, які робили із неокорованої, або «сірої» лози. В різних частинах Сумщини їх називали по-різному: корзúни, вірєйки,кошóлки, сапéтки, лáптики. За формою вони могли бути овальними і круглими, у т. ч. дещо розширеними догори. Розмір таких кошиків відповідав вмісту одного чи кількох відер. Переносили їх за допомогою ручок чи мотузок. Невеликий круглий кошик на одне-півтора відра мав довгообразу кручену лозяну ручку. Круглий кошик на два-три відра, розширений догори, призначався для перенесення важкого вантажу удвох і мав по боках дві ручки – вуха.

Через те, що плетені конструкції із означеного матеріалу були недовговічними, з часом мешканці регіону майже повністю відмовитись від його використання в будівельній галузі. За нашими спостереженнями, у 90-х роках ХХ ст. на поліській частині Сумщині лише де-не-де існували плетені будівлі господарського призначення, серед яких, зокрема і новозведені, у вигляді невеликих плетених приміщень для зберігання дров, вугілля, будівельних матеріалів тощо. До поширеного типу лозоплетених виробів відносяться такі малі архітектурні форми, як лíса, або тин, що були звичними для традиційного обійстя мешканців Сумщини. Паркан із верболозу навколо подвір’я, городів заввишки близько метра, був характерний не лише для сіл, але й для міст регіону. Подекуди невисокою лісою облітали призьбу, тим самим укріплюючи земляний насип довкола хати.

Плетені вироби застосовувались і як засоби тої чи іншої діяльності. Зокрема, на теренах Сумщини було і до сьогодні залишається популярним зроблене з лози рибальське знаряддя – верша, що нагадувала форму конуса зі зрізаною вершиною; у деяких місцинах вона виглядала як великий бутиль.

Презентація "Лозоплетіння"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-lozopletinnya-154535.html

Існує декілька видів плетіння:

Просте плетіння через одну стійку ( цим способом в основному заплітається стінки виробів )

Просте плетіння через декілька стійок ( цим способом закріпляють і фіксують )

Пошарове плетіння ( це плетення утворюється кількома прутами через один стояк )

Плетіння ряда

Квадратне плетіння

Плетіння шнурочками

Плетіння " залінкі "

Плетіння косою (цим видом закінчують плетення стінок кошиків та інших предметів )

Ажурне плетіння ( плетіння відкритими чарунками )

Ромбовидне плетіння

Плетіння зімкнутих фігур.

В XIX столітті на Україні були створені навчальні майстерні-школи. Зокрема в с. Нижневі Івано-Франківської області, у м. Сторожинці на Буковині, у с. Іза на Закарпатті. Також по всій Україні проходили виставки-ярмарки. Цьому періоду характерне розширення асортименту плетених виробів та меблів. З’являються дивани, крісла, столи, дитячі качалки, дорожні речі та багато іншого.

Пропоную ознайомитисяіз майстер класами плетіння дна кошика

Найкращий спосіб очищення лози від кори

https://www.youtube.com/watch?v=tQgiWGtczTw