Тема: Гончарство - найдавніше в світі ремесло.

Із давніх-давен українська земля славилася народними майстрами. В Україні вміли і ткати, і різьбити по дереву, і вишивати , виготовляли кераміку. Ця майстерність передавалась із покоління в покоління.
Розгляньте посуд. Із чого ж виготовлені ці вироби?

- Як називається людина, яка виготовляє ці вироби?
Глина в кого ожива?
Творить з нею хто дива?
В нього посуд ніби жар,
Ну, звичайно ж, це…. (гончар)

Гончарство – одне з найдавніших ремесел не лише в Україні, але й в світі. Воно несе в собі безцінну інформацію про побут наших предків, а також не втрачає актуальності в сучасному технологічному житті. Робота з гончарним колом – це як подорож крізь час та простір. Потрапляючи на зустріч з керамічним мистецтвом, Ви відпочиваєте, повністю перемикаєте свої думки на новий, творчий лад, концентруєтесь на своїх відчуттях та насолоджуєтесь процесом творіння.

Унікальність глини полягає в тому, що в процесі роботи вона м’яка, пластична та легка в роботі. Але після термічної обробки в печі, глина стає міцною та водонепроникною. Природній колір глини може варіюватися від білого до темно-коричневого.

Вироби з глини можна ліпити вручну або виготовляти на гончарному колі. За допомогою ручної ліпки можна робити іграшки, прикраси, сувеніри або посуд. Гончарний круг – основне знаряддя для виготовлення гончарних виробів. Відоме з IV тисячоліття до н.е. Спочатку було простішим, рунним, згодом — досконалішим, ножним. З другої половини XIX ст. на Україні побутувала так звана шльонська модель ножного гончарного круга з нерухомою віссю. Пізніше поширився волоський, або німецький, тип з рухомою віссю. Крім осі (веретена) гончарний круг мав два дерев’яних круги: більший нижній(спідняк) і менший верхній (верхняк). На останньому гончар вручну формував виріб, а за допомогою нижнього ногами обертав знаряддя. Пальцями, а також дерев’яним ножем (стеком) посудині надавали необхідної, форми, а її стінкам — певної товщини та гладкості. Рельєфне орнаментування робили спеціальними паличками. Розписували за допомогою курячого пір’ячка або так званого ріжка при повільному обертанні гончарного круга. Після закінчення роботи гончар тонким дротом зрізав виготовлену річ з круга — саме тому всі такі вироби мають рівне пласке дно, гончарний круг дає можливість виготовляти більш тендітний посуд, з тоншими та рівнішими стінками.

Гончар- це дуже давня і шановна професія. Із чого ж він робить ці чудові вироби?
- Він знаходив глину у землі і залишав її на дворі, щоб вона вилежалась, її мочили дощі,морозили морози, обігрівало сонце, обдували вітри. А навесні з глини вибирали всі палички і камінці, просіювали її, намочували водою, ліпили виріб, поливали, потім готовий обпалювали в печі при високій температурі. Після чого посуд ставав міцним і дзвінким.

Українські гончарі виробляли різноманітний посуд для приготування, зберігання й подачі на стіл тих чи інших страв (горшки, миски й полумиски, глечики, макітри, ринки, гладишки, тикви, барильця, довжанки, баньки, куманці), а також декоративний посуд, кахлі, черепицю, цеглу, дитячі іграшки тощо. Розквіту гончарства на Україні сприяла наявність в її надрах покладів високоякісних червоних, червоно-бурих та світло-сірих глин. Це зумовило виникнення значних осередків керамічного виробництва. На Київщині — це Дибинці, Васильків, Канів, Нові Петрівці, Моринці, Гнилець; на Полтавщині — Опішня, Хомутець. Комишня; на Чернігівщині — Ічня, Городня, Короп, Ніжин, Олешня, Кролевець, Шатрищі; на Поділлі — Бубнівка, Бар; на Західній Україні — Косів, Коломия, Ужгород, Хуст, Ольхівка, Дубовинка; на Харківщині — Ізюм, Просяне, Нова Водолага; на Волині — Рокита, Дубровиця та ін. Вироби цих гончарських центрів мали спільні риси, але водночас і локальні особливості. Так, славнозвісний опішнянський посуд вирізнявся тонкостінністю, дво-трикольоровим розписом у вигляді кривулин, рисочок, крапочок тощо. Опішня славилася також декоративною скульптурою та дитячою іграшкою. Для Волині є характерною кераміка сірого, чорного, синьо-чорного кольорів — сиваки. Їхній декор складався з різноманітних ліній, що утворювали своєрідні візерунки — сосонки, стовбики, ялинки, клітини. Подільська кераміка відзначалася вогнево-червоним тлом та оригінальною орнаментикою — пишні квіти, гілки з плодами, грона винограду. Посуд деяких чернігівських майстрів оздоблювався специфічною технікою бризок і патьоків. Майстри Косова створили високохудожню техніку гравірованого розпису, оригінальної формі кахлі, світильники, розписні миски і багато інших неповторних виробів.