Я бігла до таксі, мовчки благаючи зачекати. «Доброго ранку! Ви вільний? Підкинете мене на Золоті ворота? Можна сісти?» – випалила швидко. «І вам доброго», – посміхнувся таксист, примружуючи очі. «Ні. Одружений. Вагу свою пам’ятаєте? Там вже міцно сидить моя дружина», – додав він, плескаючи себе по шиї. Я різко розвернулася й швидко пішла геть. Настрій зіпсувався зовсім: йти пішки не хотілося, а нагадування про вагу остаточно добило мене – хоча, може, й на краще, що пішки – з такою-то вагою!
П'ятнадцять хвилин (саме такий час був до метро) я роздумувала над питанням «що зробила не так». Значення слів начебто знаю, інші люди мене також розуміють. Таксі їжджу не перший, не другий і не третій раз. Може, таксист просто вирішив познущатися з мене? Якась дивна дискомунікація на рівному місці! «Я хочу викликати таксі», – пролунало поруч. Чоловік у капелюсі теж не бажав іти пішки…Раніше я завжди викликала машину, але, крім фраз «доброго ранку», «добрий день» чи «добрий вечір», нічого не вимовляла. А сьогодні вперше – після третьої відповіді оператора «у вашому районі немає машин» –вирішила скористатися послугами таксомоторів, які стояли на узбіччі. Нарешті, до мене почало доходити: очевидно, у них якийсь особливий пароль – інших варіантів просто не було.
Повернувшись увечері додому, – слава Київському метрополітену – вирішила озброїтись теоретично. Отож, слово ВІЛЬНИЙ словник пояснює, як незалежний, самостійний (виходить, таксист мав-таки рацію!). Але цей прикметник має аж 17 значень, одинадцяте з них означає ніким, нічим не зайнятий, не заповнений (все ж таки я виграла!). Тут підтримують мене навіть класики: «Здалеку побачила [Тася] зелений вогник вільного таксі» (Л. Дмитерко «Розлука»). Ідемо далі: дієслово ПІДКИНУТИ, за словником, різко кидати вгору або піднімати. П’яте значення цього слова – підвозити. Розмовне, звичайно ж, але спілкування відбувалося на вулиці, а не в Маріїнському палаці. І заповітне слово СІСТИ означає зігнувши корпус, опуститися сідницями на що-небудь; займати місце на сидінні. У цілому я тільки про це й мріяла, бо на восьмисантиметрових підборах багато не находишся. Хтось скаже: краще було б спитати «ваша машина вільна», «можна сісти до вашої машини», «підвезіть мене, будь ласка». Цілком погоджуюся, розуміючи, що комунікативний код двох співрозмовників не завжди збігається, але інколи бракує часу.
Наступного дня, озброївшись знаннями, я впевнено крокувала до такого вже рідного узбіччя. «Доброго ранку, чи можу я скористатися послугами таксі?» – ввічливо промовила – і на моєму обличчі засяяла переможна посмішка. «Красавіца, слушай, гаварі по-нашому, нічого нє понімаю». Моє обличчя промовляло більше, ніж йогослова. Я остовпіла. «Ви можете скористатися моєю машиною, із задоволенням вас підвезу», – визирнув із вікна блискучої жовтої автівки чорноволосий красень…День таки вдався!
