Оката яєчня
***
– Ось ваша здача, вибачаюся, без десяти копійок, – увічливо промовила дівчина з кав’ярні.
***
– Доброго дня, шановне товариство! – привітався доповідач тренінгу. – Початок міроприємства затримується на 15 хвилин.
***
– …Ви маєте унікальну можливість отримати приз, – зауважив організатор акції. – Під призом мається на увазі можливість придбати за 1,00 грн сертифікат на автобусний тур «Прекрасна парижанка»…
***
– Ось ваша яєчня глазунья з паровим лососем і помідорами чері, – мовив офіціант..
***
– Візьміть цей миючий засіб, він насправді ефективний, – радила консультантка магазину.
***
– Вийшов вражаючий колір волосся, – промовила перукарка до клієнтки.
Чи варто реагувати на такі помилки? Не знаю. Виправляти – не зручно, пропускати повз вуха – неприємно! І спонукати до чогось – марна справа – не вийде.
Що ж найкраще мотивує? Мені здається (може, і Ви так міркуєте): це відчуття задоволення. Воно може бути простим і звичним: ранкове кавування з близьким, запах травневого бузку, мамини обійми, спілкування з лісом. Інший рівень – це задоволення від кохання, реалізації у професії й самоактуалізації. Психологи стверджують, що задоволення потреб сприяє розвиткові особистості й досягненню успіху.
***
–Я вивчив українську, тому що нею пише Сергій Жадан. – Мені дуже подобається його віршована рима і темп. Я відвідував його вечори поезії. Це чудово!
***
– Поезія Ліни Костенко неперевершена, – вона врятувала мене колись,– тому вчила й продовжую вчити українську.
***
– Я була підлітком і мені дуже подобалась творчість «Океану Ельзи». Спочатку я не розуміла, про що співає Святослав Вакарчук, але мене дуже приваблювали слова, тож я почала потихеньку їх вивчати.
***
– Учу українську, бо це моя друга Батьківщина. Після землетрусу у Вірменії переїхав ще дитиною до Полтави. Ми були в захваті від традицій і звичаїв українців, тому мову вивчали просто й із задоволенням. Сьогодні я продовжую вчитись, адже багато чого змінюється.
***
– Це було кохання з першого погляду. Знання англійської дозволяло нам добре розуміти одне одного. Але мені здавалося, що я втрачаю щось важливе, не знаючи мови й традицій своєї коханої. Довелося сідати за парту. Яке ж було здивування, коли знайомився з її батьками, – моя українська була бездоганною.
***
У кожного своя дорога до мови, і коли її вивчення стане не другорядним, а життєвою необхідністю, надзавданням, тоді «здача» перетвориться на «решту», а «вибачаюся» – на «вибачте мені»; ми із задоволенням відвідаємо цікавий захід (забудьте про міроприємство!); у рекламній листівці вишуканою українською прочитаємо «приз – це можливість придбати за 1,00 грн сертифікат на автобусний тур «Прекрасна парижанка»; а перебуваючи в Парижі, на сніданок замовимо окату яєчню і здивуємо присутніх приголомшливим кольором волосся.
