Свято пісні
« А я люблю українську пісню»
Ведучий. Добрий день вам, люди,
В нашій світлій хаті.
Ми гостей найкращих
Раді зустрічати!
Ведучий. Добрим, щирим словом,
Ласкою, привітом!
Хай лунає дзвінко
Пісня розмаїта!
Ведучий. Від Дніпра до Тиси,
По всій Україні
Всміхнена й щаслива
Пісня наша лине!
Ведучий. Немов чарівний самоцвіт,
Повний блиску і принади,
Палає пісня з давніх літ –
Надія і розрада.
Хто цю пісню збереже,
Її у серці плекать буде,-
Скарби найбільші той знайде,
Які лиш можуть мати люди.
Ведучий. Є край, де найкращі у світі пісні,
І цвітом чарує калина,
Де сонечко вперше всміхнулось тобі,
Це дім твій – твоя Україна.
( Пісня «Як було на Україні» )
Ведучий. Вітаємо всіх присутніх на нашому незвичайному святі, приурочено
му пісні. Пісня… Хто не був зачарований нею! Це душа народу, це
безмежне поле, засіяне зерном історії і заквітчане людськими надія-
ми, це любов до Вітчизни і ненависть до її ворогів. Вона пахне вес-
нянями дощами, синіми льонами, запашними чорнобривцями, ма-
теринськими теплими долонями.
Ведуча.
Сьогодні ми зібралися з вами, щоб поговорити про її величність – ПІСНЮ. Українська поезія найкрасивіша в Європі. А якщо до неї додати музику, то пісня буде дзвеніти, зачаровувати, бентежити.
Ведуча. Сьогодні в цьому залі зібралися шанувальники української
пісні. Вона, як сльоза, очищає душу; як свята молитва, сповіщає і провіщає; цілюща, як материнське молоко, бо в ній живе наш родовід, наша прекрасна Україна.
Ведучий. Українська пісня живе з давніх часів, живе, переживаючи цілі поко-
ління. Добрі люди кажуть, що українець співає цілий рік і цілий вік.
Ведучий. Пісні живуть поруч з людиною вже багато тисячоліть. Вони – бар-
висті та різноликі: лагідні, урочисті, спокійні й запальні, сумні й
жартівливі.
( Пісня « Підманула»)
Ведуча.
Завжди у селах наших так було-
Після закінчення та і під час роботи,
Піснями наповнялося село,
Бо пісня проганяє всі турботи.
Ведучий. І в довгії зимові вечори,
І в літнії короткі теплі ночі,
Завжди мої співали земляки-
Про козаків, калину, карі очі.
Ведуча.
Весь час жилося важко на селі,
Та пісня людям душу зігрівала,
Пісень співать навчали дочок матері,
Батьки синів співать пісень навчали.
Ведучий.
Століттями складалися пісні-
Пісні народні- жартівливі і серйозні,
Вони єднали в мирі й на війні,
Звучали на весіллі і в поході.
Ведуча.
Згадаймо ж давайте у цю мить,
Що українці – це народ співучий-
Ніщо не може нашу пісню зупинить,
Наповним піснею наш край квітучий!
(Пісня «Несе Галя воду»)
Ведучий.
Чудова пісня. Найдорожча, мила.
Вона в душі щоденно й уві сні.
Над цілим світом розпускає крила,
Там, де людина, там її пісні.
А де пісня, там і танець.
( Танець)
Ведучий.
На кожен життєвий випадок була своя пісня. Колядують з однією,
Святкують з іншими, на вечорниці- з третіми.
А що вже вмів жартувати український народ, про це знав увесь світ.
Ведуча.
З нею тепло ставало і рідно-
Ніби сонця живий промінець
Лине пісня- і серцю привітно
Лине пісня- і лиху кінець.
(Пісня «Варенички»)
Ведучий. Нелегка доля у нашої пісні. У всі часи пісня була частиною
людського життя. Але й були такі часи, коли за виконання
української пісні, особливо в національних костюмах, саджали в
тюрми або висилали з України.
Ведуча. У сімдесятих роках підняли на
неозору висоту пісенне небо над Україною, зачарували світ укр.
піснею такі зірки як Володимир Івасюк, Назарій Яремчук,
Софія Ротару, Ігор Білозір та інші.
Лише в останні часи пісня почала
розправляти крила.
Ведучий.
Одним з національних символів став молодий композитор, жив і творив у страшному часі духовних руйнацій ,- В. Івасюк. Для нас його «Червона рута» стала безсмертною. Тож давайте всі разом заспіваймо!
(Пісня «Червона рута»)
( Виходить Дівчина-пісня )
Пісня. Хоч сонечко вже притомилось,
Хоч вітру у садках нема,
А я літаю легкокрила,
Весела, радісна, сумна.
Я скрізь: у сонячнім промінні,
В траві зеленій, у ліску,
У висіянім в грунт насінні,
В пшеничнім стиглім колоску.
Я ангельським малим стебельцем
В душі невинній проросту.
І разом з вашим добрим серцем
Ми будем вічно на посту.
Щоб пісня мамина не згасла,
Співайте, ниви і гаї!
По всій чудовій Україні
Співайте з нами солов’ї!
( Пісня )
Ведуча. У чому сила наших пісень? Чому український народ у найважчі
часи ніколи не відмовлявся від своєї пісні, розповідається в
Легенді «Про сумні й веселі співанки».
…Жили колись чоловік та жінка, тяжко їм було, бо мали повну
хату маленьких дітей, а землиці – на заячий скік. Гарували і в день,
і вночі аби не вмерти з голоду, але всі в родині любили співати.
Одного дня померла бідна жінка. Крайня біда присіла чоловіка, і в
хаті вже не чути було веселих співанок – лише сумні.
А в сусідстві
жив великий пан. Якось прийшов до бідного, поклав торбу з
грішми на лаву і питає: «Скільки в тебе дітей?»- «Десятеро».-
«А чи забагато, чоловіче, на твої маєтки? Відпусти мені одну дити-
ну, і я дам тобі за неї торбу грошей».
Бідний скликав дітей і каже:
«Пан дає торбу грошей за одного з вас. Хто піде до нього? Там бу-
де їсти калачі, а спати на перинах». Діти гірко заплакали. «Жоден
не хоче йти до вас, пане», - сказав бідний чоловік. Пан задумався.
«Тоді я даю торбу грошей, аби ви більше не співали. Я не можу
спати через ваші співанки».- «Най буде так»,- і бідний забрав гроші.
Багач пішов до дому. Всі мовчали.
І раптом один хлопчина заспівав
так, що у всіх закрутилися сльози в очах. Бідний схопив торбу з
грішми і побіг до пана. Кинув торбу йому на стіл і сказав: «Я не
продаю, пане, ні співанок, ні дітей!» І в бідній хаті далі було чути
пісні сумні та веселі.
Нікому і ніколи не вдасться заглушити українську пісню. Вона як
душа, вічна
( Пісня )
Ведучий. У народі говорять, що у доброї, вихованої людини завжди є потяг
до прекрасного і до пісні теж. Всіх пісень, що склав народний
геній, неможливо переспівати.. Але ми заспіваємо вам трішки коломийки.
(Коломийки)
Ведуча. Є край, де найкращі у світі пісні,
І цвітом чарує калина,
Де сонечко вперше всміхнулося тобі,
Це дім твій – твоя Україна.
Краю мій коханий,
Щире твоє слово,
Небо твоє ніжно-голубе,
Рідна Україна, земле колискова,
Обнімаю піснею тебе!
Ведучий. Нехай завжди з нами буде рідна пісня, нехай збереже вона тепло
наших сердець, наше життя, нехай робить усіх душевнішими,
красивішими у своїх почуттях, підносить нашу національну і
людську гідність.
Ведуча. Хочеться, щоб наша рідна пісня зігрівала наші серця, оповивала
веселковими барвами, що ними мріють весни, плаче осінь, марять
зими і кличе літо.
Ведучий. Бо українська пісня – це душа народу. І це дійсно так. Співаючи,
Ми плачемо і радіємо, заспокоюймося і нервуємо, сподіваємося,
Що, нарешті , нашій багатостраждальній країні буде щастя.
(
Ведучий. Пісня – це маленька криничка живої води. Не поспішайте її
переступити. Зупиніться і розважливо вдивіться в її глибочінь,
може побачите благородний лицарський образ свого предка, кра-
су свого сучасника й духовну вроду нащадків. І хай широка світо-
ва слава рідної пісні, отой її дорогий вогник, зігрівши всю землю,
повертається до тебе – її спадкоємця.
Ведуча. Ми співали, танцювали,
Щирим серцем вас вітали.
А тепер ми просим вас
Заходьте ще до нас.
Ведучий. Так будьте здорові, живіте багато,
А ми відʼїжджаєм додому, до хати.
Хай в вас , і в нас все буде гаразд
Щоб ви і ми щасливо жили.
( Пісня «Давайте, браття заспіваєм!»)
