На сьогоднішній день важко уявити урок без яскравої наочності, ефектного звукового супроводу та підтвердження інформації відеоматеріалами, використання цифрових технологій. Все це наочність, що допомагає сприймати та усвідомлювати матеріал, його суть та специфіку.
Та чи все так просто, коли вчителі кожен крок підкріплюють такими матеріалами? Як відомо, в житті так просто не буває, а діє закон рівносильного банасу (щось віддаю - шось отримую/забираю). Давайте подумаємо під час такого сприймання більше для дітей користі чи шкоди?
На лекції Ігоря Хворостяного " 7 ідей для уроків української мови" почула таку фразу "Наочність вбиває абстрактне мислення". Цілий вечір я розмірковувала над цією фразою. До мене прийшла думка того, що найкраще навчання - не просто використання певних методів на абстракте мислення чи використання наочності, а їхня інтеграція. Коли наочність виступає певним етапом в розвитку абстрактного мислення, певної креативності дітей та навіть розвиток почуття гумору.
А яке Ваше ставлення до фрази "Наочність вбиває абстрактне мислення" ?
Свої міркування залишайте в коментарях. Буду рада прочитати Ваші відгуки, думки, а можливо і переконання.
