Сумує осінь

СУМУЄ ОСІНЬ...

Сумує осінь, губить кольори,

Зняла вже вишиванку із верби.

В багрянці ще стоять князі-дуби,

Красуються, розчісують чуби.

Сумує Осінь, що вже дні не ті,

Листочки облетіли золоті,

Прив'яла на стеблі п'янка трава.

Сопілка сумно в гіллі виграва.

Сумує Осінь, вже краса не та

Й тополю смуток тихий огорта.

У вирій відлетіли журавлі

І сонечко все нижче до землі.

Сумує Осінь, що короткі дні,

Пташок притихли співи голосні,

Жоржини й айстри втратили красу,

Холодну ранок розсіва росу.

Сумує Осінь, плаче із дощем,

Калина ще палахкотить вогнем.

Туман, як пан, розлігся вдалині.

Співає вітер лиш сумні пісні.

Сумує Осінь, панночка руда,

Краса її вже зблідла, одцвіла,

Вже з позолоти скинула вінок

І вітер не запрошує в танок.

Сумує Осінь, де ж її сини? –

Хмарок ЛистОпад гонить табуни,

А Жовтень з Вереснем давно вже там,

Де Осені найкращий в світі храм.

Сумує Осінь, що вже йти пора,

Скінчилася її осіння гра.

Осика в лісі журиться, тремтить.

Зима на конях скоро прилетить.

Сумує Осінь, а із нею й ми.

Йдем разом всі до сніжної зими.

В душі я збережу її красу,

З собою через зиму пронесу.

Оксана Козак

14.11.2023