Погодьтеся, з часу наших батьків сталися зміни у суспільстві. Змінилися орієнтири, змінилися методи виховання.
Метою сучасного суспільства є формування життєздатної, гнучкої, свідомої, творчої людини. Щоб розв`язати такі завдання, треба дещо поміняти у способах взаємодії з дитиною.Переход на особистісно орієнтовану модель дошкільної освіти, налагодження партнерської взаємодії з дитиною потребує усвідомлених зусиль.
Проблема партнерської взаємодії дорослого з дитиною є дуже актуальною для сучасної освітньої практики в дошкільному закладі.
Нині проголошено принципово нові пріоритети та завдання дошкільної освіти, що потребують від педагогів переходу на якісно новий рівень взаємодії з вихованцями та їхніми батьками, — рівень співпраці, спільної партнерської діяльності. 3 огляду на це дуже важливо, щоб кожен педагог усвідомив, чи потребує його стиль взаємодії з дітьми кардинальних змін.
Стилі виховання відрізняються насамперед за такими ознаками, як вимогливість і чуйність. Усього виділяють 3 основні стилі виховання:
Демократичний стиль характеризується високим рівнем вимогливості й чуйності. Вихователі, котрі дотримуються такого стилю виховання, виявляють турботу про дитину, надають їй підтримку й заохочують її самостійність. Найголовніше в цьому стилі є рівноправність
Авторитарний стиль характеризується високим рівнем вимогливості й низьким рівнем чуйності. Вихователі, які дотримуються цього стилю виховання, виступають як авторитетні фігури, їх поведінка здебільшого директивна й ґрунтується на вказівках і силі, а для дитини встановлюються суворі обмеження. Найголовніше в цьому стилі є об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер.
Ліберальний стиль виховання означає низький рівень вимогливості й високий рівень чуйності. Ліберальне виховання передбачає невелику кількість вимог, слабкий контроль вихователя і мінімальне покарання за погану поведінку або навіть повну його відсутність . Найголовніше в цьому стилі є те, що педагог уникає прийняття рішень, передаючи ініціативу дітям, колегам.
Говорячи про партнерську позицію вихователя, маємо на увазі, що він має дотримуватися саме демократичного стилю взаємин.
Партнерська позиція дорослого сприяє розвитку у дитини активності, самостійності, вміння приймати рішення, прагнення щось робити, не лякаючись, що вийде не так; викликає прагнення до досягнень, сприяє емоційному комфорту.
ПОРАДИ СУЧАСНИМ ВИХОВАТЕЛЯМ.
Ми всі люди і різні події можуть впливати на наш стиль виховання, та вихователь повинен стежити за своїм настроєм. Він зобов’язаний негайно перебудовувати свій сумний, пригнічений настрій. У цьому випадку непогано оволодіти мистецтвом перевтілення, яким досконало володіють актори.
Треба ставитися однаково до всіх і до кожного окремо. Разом з тим необхідно задовольняти бажання кожної дитини, щоб його любили. Дитина має відчувти, що її люблять, люблять її особисто.
Працюючи з дитячим колективом, вихователь повинен знати індивідуальні особливості своїх дітей. Погано, якщо педагог почне всіх «причісувати під одну гребінку», «підганяти» індивідуальні якості тієї чи іншої дитини під загальну лінію. Дбайливе ставлення до особистості дитини — це насамперед визнання його несхожості, особливостей прояву характеру, волі, мислення, вчинків, що відрізняють одну дитину від усіх інших в дитячому колективі.
Важливою умовою оптимізації спілкування з дитиною є уважність, проникливість і неквапливість. Дитина хоче нам щось сказати, а ми, дорослі, обтяжені безліччю справ, як будемо поводитись? Чи зазвичай не кидаємо: «Почекай, колись, потім!» При цьому ми можемо забути, що у кожної людини виникає ситуація, коли йому виключно важливо з ким поговорити, коли дуже хочеться поділитися своїми спостереженнями, відкриттям, думками.
Звичайно, ми як педагоги, будемо намагатися підтримувати наших діток в умовах сьогодення та формувати вольову, але при цьому готову до співпраці дитину.
