Вітаю!
Сьогодні пропоную поговорити про стилі спілкування з дітьми.
Що ж таке стиль спілкування?
Стиль педагогічного спілкування - усталена система способів і прийомів, які використовує вихователь під час взаємодії з дітьми.
У стилі спілкування відображаються особливості комунікативних можливостей учителя, характер взаємин педагога і вихованців, творча індивідуальність педагога, особливості учнівського колективу.
Стиль педагогічного спілкування залежить від особистісних якостей педагога і комунікативної ситуації.
Пропоную переглянути класифікацію стилів педагогічного спілкування, яку розробили М. О. Березовій та Яків Коломінський.
1. Активно-позитивний стиль педагогічного спілкування виявляється в емоційно-позитивній спрямованості та у ставленні до студентів, що адекватно відображається в манері поведінки та мовленнєвих впливах педагога. Представників цього стилю характеризують: налаштованість на справу; вимогливість у поєднанні із зацікавленістю в успіхах студентів; здатність надавати їм до- помагу у важку хвилину; потреба в неформальному спілкуванні.
2. Пасивно-позитивний стиль педагогічного спілкування. Для представників цього стилю притаманні: замкнутість, сухість, категоричність, педантизм; вимогливість і налаштованість на суто ділові стосунки. Брак емоційного забарвлення Стосунків, що збіднює Спілкування й гальмує творчий розвиток студентів, поєднується із загальною позитивною спрямованістю у манері поведінки та мовленнєвих впливах педагога на студентів.
3. Активно-негативному стилю педагогічного спілкування притаманна яскраво виражена емоційно-негативна спрямованість, що виявляється в наголошуванні на недоліках студентів та постійних зауваженнях на їхню адресу. Негативне ставлення до студентів створює ґрунт для виникнення недовіри, замкненості, а то й таких форм самоутвердження, як лицемірство, брутальність тощо.
4. Пасивно-негативний стиль педагогічного спілкування передбачає завуальоване негативне ставлення до студентів і педагогічної діяльності. Педагоги, яким притаманний цей стиль спілкування, виявляють емоційну в'ялість, приховану неприязнь, сухість і відчуженість у спілкуванні зі студентами. Вони також неуважні до їхніх успіхів і невдач, формально ставляться до роботи.
Галина Мешко виділяє три найпоширеніші стилі.
1. Особистісно-м'який стиль педагогічного спілкування (операційна система спілкування має ознаки м'якості й делікатності, що зумовлено демократичними педагогічними установками).
2. Формально-жорсткий стиль педагогічного спілкування (стратегія спілкування має риси жорсткості, формальності, авторитарності).
3. Системно-цілісний стиль педагогічного спілкування (гнучка система взаємин з учнями, на рівні емоційно-особистісного спілкування, використовуються так звані м'які операції, а на рівні ділової комунікації – жорсткі; у мовленні викладача звучать жарти). Ґалина Мешко доводить, що найпродуктивнішим і педагогічно доцільним є системно-цілісний стиль педагогічного спілкування.
Стилі педагогічного спілкування за Тетяною Щербан
1. Діалогічний стиль. Для представників цього стилю притаманні: активність, контактність і висока ефективність спілкування; педагогічний оптимізм, опора на позитивний потенціал особистості учня й учнівського колективу; впевнена відкритість, щирість і природність у спілкуванні; безкорислива чуйність і емоційне прийняття учнів як партнерів зі спілкування, прагнення до взаєморозуміння та співробітництва; глибоке та адекватне сприймання та розуміння поведінки учнів, їх особистісних проблем, урахування полімотивованості їхніх вчинків; цілісний вплив на учня та його ціннісно-смислові орієнтації; передача соціального досвіду; високий рівень імпровізаційності у спілкуванні, готовність до новизни, орієнтація на діалог, дискусію, обговорення; прагнення до власного професійного й особистісного зростання; достатньо висока й адекватна самооцінка; розвинуте почуття гумору.
2. Альтруїстичний стиль. Для представників цього стилю притаманні: повне підпорядкування себе завданням професійної діяльності; самовідданість роботі й учням у поєднанні з недовірою до їхньої самостійності, підміна їхніх зусиль власною активністю; формування в учнів залежності від себе; потреба в емоційній близькості, чуйність і навіть жертовність у поєднанні з байдужістю до того, як його розуміють учні; відсутність прагнення до власного особистісного та професійного зростання; низький рівень рефлексії власної поведінки.
3. Конформістський стиль. Для представників цього стилю притаманні: поверхове, безконфліктне спілкування з учнями без чітко визначених педагогічних і комунікативних цілей, яке часто переходить у пасивне реагування на зміни ситуації; орієнтація на некритичну "злагоду" (панібратство); зовнішня формальна доброзичливість за внутрішньої байдужості або підвищеної тривоги; прагнення відповідати стандартам ("бути не гіршим за інших"); поступливість, невпевненість, недостатня вимогливість; лабільна або низька самооцінка.
4. Пасивний стиль. Для представників цього стилю притаманні: холодна відчуженість, стриманість, підкреслена дистантність; орієнтація на поверхове рольове спілкування з учнями; відсутність потреби в емоційному включенні у спілкування; замкнутість і байдужість до учнів; низька сензитивність до їхніх емоційно-психічних станів ("емоційна глухота"); висока самооцінка в поєднанні з прихованою невдоволеністю процесом спілкування.
5. Маніпулятивний стиль. Для представників цього стилю притаманні: егоцентрична спрямованість, висока потреба в досягненні зовнішнього успіху; підкреслена вимогливість, замасковане, приховане самолюбство; високий рівень розвитку комунікативних умінь і вміле використання останніх для прихованого маніпулювання партнерами зі спілкування; добре знання сильних і слабких сторін учнів у поєднанні з власною закритістю, нещирістю; досить розвинута рефлексія власної поведінки, висока самооцінка й самоконтроль.
6. Авторитарно-монологічний стиль. Для представників цього стилю притаманні: прагнення до домінування; домінування дисциплінарних методів і прийомів у процесі взаємодії; орієнтація на "навчання-примушування"; егоцентризм, агресивність; нетерпимість до помилок і заперечень з боку учнів; брак педагогічного такту; суб'єктивізм в оцінках, жорстока поляризація останніх; ригідність, орієнтація на репродуктивну діяльність; стереотипізація педагогічних впливів; низька чутливість і рефлексія власної поведінки; висока самооцінка, незадоволеність професією.
7. Конфліктний стиль. Для представників цього стилю притаманні: педагогічний песимізм; роздратовано-імпульсивне відштовхування учнів, скарги на їхню поведінку; прагнення звести спілкування з ними до мінімуму та прояв агресивності, коли не можна уникнути такого спілкування; емоційні зриви, інфантильне перекладання відповідальності за невдачі у спілкуванні на учнів або ж на "об'єктивні" обставини; низька самооцінка й самоконтроль; незадоволеність професією.
Як спілкуватися з сучасною дитиною?
Правила спілкування з дітьми
Правило №1 – Будьте чесними.
Важливо говорити правду і передавати дитині своє ставлення до обговорюваної теми. Діти у віці від 5 до 10 років сприймають інформацію чуттєво і буквально, не через критичний розум, не оцінюючи та не зважуючи її. І якщо ми говоримо неправду, дитина обов'язково це зрозуміє, що залишить в її душі незадоволеність і вона обов'язково повернеться до цього питання знову.
Правило №2 – Враховуйте вік і почуття дитини.
Є багато складних тем, які можуть сильно вразити дитину, наприклад, смерть. Тому обов'язково враховуйте її характер, вік та інтелект. Спостерігайте, чи зрозуміла вона нову інформацію. Ніколи не вживайте складні слова або наукові терміни, дитині вони будуть незрозумілі, ця тема залишиться для неї складною, і, як наслідок, до неї сформується складне ставлення.
Правило №3 – Підкріплюйте свої відповіді додатковою інформацією. Проілюструйте прикладами зі свого життя те, про що говорите. Але якщо з якоїсь причини у вас немає такого досвіду, то на допомогу завжди прийдуть казки, міфи або мультфільми. У віці 5-10 років діти чудово сприймають метафоричну інформацію. У казках і міфах ми завжди зустрічаємо героїв, які проживають приблизно одні й ті самі сценарії, наприклад, виказують рішучість у складних ситуаціях, завжди знаходять правильне рішення, стають щирими друзями, допомагають іншим. Такі приклади дають дитині певні загальні поняття і формують правильні цінності.
Правило №4 – Зберігайте візуальний і тактильний контакт, розмовляйте у спокійній атмосфері.
Для дітей візуальний контакт просто необхідний, щоб вони могли засвоювати ту інформацію, яку отримують. Якщо ми обговорюємо складні теми, наприклад, розлучення, важливо приділити увагу і тактильному контакту – обійняти, взяти за руки тощо. Крім того, атмосферу, в якій ви розмовляєте, потрібно обирати або моделювати. Якщо ви відповідаєте на серйозні запитання дитини похапцем, то її сприйняття інформації викривляється і ставлення до цієї теми також формується у викривленому вигляді. Тому якщо у конкретний момент у вас немає часу або вам необхідно підготуватися до розмови, краще відкладіть її, але обов'язково попередьте про це дитину, наприклад, дивлячись в очі скажіть їй, що сьогодні ввечері ви повернетеся до цієї теми та поговорите про це.
Правило №5 – Не недооцінюйте вік та інтелектуальні можливості дитини.
Важливо пам'ятати, якщо дитина поставила питання або порушила якусь тему, то вона дозріла і готова отримати інформацію. Не уникайте її запитань, відповідайте прямо і відкрито «без води та підсолоджувачів». Крім того, є теми, про які важливо поговорити на декілька років раніше, наприклад, тема статевого дозрівання. Перш ніж дитина з цим стикнеться, ми повинні передати їй необхідну інформацію та підготувати її.
Табу у спілкуванні з дітьми
Табу №1 – Не знецінюйте допитливість дитини.
Табу №2 – Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми.
Табу №3 – Не ведіть дискусію в негативному ключі.
Табу №4 – Не уникайте важких тем.
Табу №5 – Не переконуйте дитину в тому, що думка дорослого – єдина правильна.
