Вихователь і дитина, стиль педагогічного спілкування
В основу стилю спілкування вихователя покладено його загальне ставлення до дітей і професійної діяльності в цілому. Воно може бути активно-позитивним, пасивно-позитивним, нестійким, ситуативно-негативним, стійким негативним.
Кожний з цих стилів використовується педагогами в садочку. Зараз ми розберемо кожний стиль спілкування.
1. Якщо ставлення вихователя до дітей позитивно-стійке, то він виявляє ділову реакцію на діяльність вихованців, допомагає у важку хвилину, відчуває потребу в неформальному спілкуванні, об’єктивно їх оцінює, підтримує, заохочує. Вимогливість у поєднанні із зацікавленістю викликає у вихованців довіру. Вони розкуті, комунікабельні.
2. Позитивно-пасивне ставлення вихователя визначається уста¬новкою: лише вимогливість та суто ділові стосунки можуть забезпечити успіх у навчально-виховній роботі. Звідси – сухий, офіційний тон, брак емоційного забарвлення взаємин, теплоти, душевності. А це збіднює спілкування і гальмує емоційний і творчий розвиток вихованців.
3. Нестійке ставлення характерне для вихователя, успіх взаємодії якого визначається виключно його настроєм: гарний настрій – і діти слухняні, любі; поганий настрій – вихованці нестерпні, некеровані, дратують і виводять із себе. У цьому стилі яскраво виявляється невміння вихователя володіти власного психотехнікою – приховувати поганий настрій від дітей і колег, не заражати негативними емоціями інших.
4. Відкрито-негативне ставлення до дітей виявляється і в словах (гірших дітей за вас я не бачила; як мені набридли ваші витівки і непослух! тощо), і в діях. Такий вихователь досить часто використовує покарання і негативні непрямі вимоги, погрози як методи виховного впливу на дітей. Відсутні привітність, довіра, відкритість і щирість у стосунках. Діти такого вихователя бояться, не поважають, намагаються його не гнівити.
5. Вихователь, який виявляє пасивно-негативний стиль ставлення, зовні намагається не виказувати свою неприязнь до дітей, але відсутність похвали, підтримки, заохочення, холодність у спілкуванні і формальний підхід до справи говорять про погано зама¬сковане негативне ставлення до вихованців і роботи в цілому. Нелюбов приховати важко, особливо від дітей дошкільного віку, які інтуїтивно відчувають ставлення дорослого до них.
Нажаль не всі стилі спілкування є позитивними для дитини. Тому ми маємо бути більш відповідальними. Вибараючи стиль ми повині розуміти що ми підрираємо стиль враховуючи тепрерамент дитини. Адже кожна дитина різна і до неї підбирається той стиль який буде підходити самі їй.
Як же вдосконалити педагогічне спілкування?
Також є правила педагогічного спікування які допоможуть у наші роботі:
Надіюсь що ви прислухаєтьсь і використаєте ці поради. Дякую за увагу.
