1.Потуральний стиль сімейного виховання
Майже з пелюшок дитині надано повну, безконтрольну свободу дій. Дорослі в таких родинах частіше за все зайняті собою: власними справами, друзями та роботою. Їх майже не хвилює душевний стан дитини, вони байдужі до її потреб і запитів, а іноді просто не вважають за потрібне звертати на них увагу.
Непослідовно й невміло такі батьки використовують методи як покарання, так і заохочення: наприклад, карають дитину й відразу ж заохочують, лишень би вона не засмучувалася та не заважала батькам.
Головний метод виховання в такій родині—батіг та пряник. Взаємини з дитиною будуються таким чином, що мимоволі провокують її на пошук найбільш вигідних форм взаємодії з оточуючими, стимулюють формування таких якостей, як догідництво, лестощі та підлабузництво. Батьки постійно демонструють дитині нещире ставлення до оточуючих: друзів, сусідів, родичів. У присутності дітей у таких родинах обговорюють інших людей, а в міру дорослішання дитини-- разом із нею. Діти занадто рано опановують науку вигоди: вигідні люди, вигідні взаємини, вигідне для родини розв'язання проблем. На перший погляд дитина з такої родини вільна у виборі форм поводження, однак за поза власною родиною від неї вимагається формальне прилюдне дотримання правил пристойності. Такі діти зберігають свої таємниці за сімома печатками, тобто весь час перебувають насторожі, у стресовому стані.
Як наслідок такого виховання-- формування конформного соціально-психологічного типу особистості. У дитячому середовищі вони мають славу наклепників, підлабуз і підлиз. Такі діти полюбляють вихвалятися, не здатні на щире співчуття та співпереживання. Не люблять ані розумової, ані фізичної праці: ця тенденція триває усі вікові періоди життя. Для них нерідко не існує заборон і моральних норм. Можуть демонструвати самовпевненість, яка межує з хамством. Не здатні безкорисливо дружити, важко вживаються в дитячий колектив. Такі діти зовсім не сприймають будь-яку критику на свою адресу: завжди знайдеться хтось інший винний. Часто манера поведінки цих дітей призводить до конфліктних ситуацій, ними ж і спровокованих. Їхні батьки нерідко скаржаться на те, що в дитячому колективі дитину не люблять, не дають проявити себе. Але якщо такій дитині щось вигідно, вона може бути напрочуд цілеспрямованою та ініціативною.
2.Змагальний стиль сімейного виховання
Батьки з раннього віку вбачають у діях своєї дитини щось видатне і незвичайне, постійно заохочують активність самої дитини, іноді не лише морально а й матеріально. Весь час порівнюють своє малятко з іншими й дуже страждають, якщо це порівняння не на її користь. Намагаючись розкрити таланти своєї дитини, батьки--іноді всупереч її бажанню --наполягають на багатобічному і не завжди виправданому розвиткові. Однак такий різнобічний розвиток, буває зовсім не пов'язаний з інтересами дитини. За зручної нагоди такі батьки охоче заявляють про те, що їхній малюк, наприклад, «захоплюється тенісом, займається вокалом» тощо. Врешті-решт це призводить до того, що дитина стає цілком переконаною у своїй перевазі над іншими дітьми. Якщо ж вона раптово зазнає поразки, це надовго вибиває її зі звичної колії і призводить до депресії і апатії. Участь дитини з раннього віку в різноманітних гуртках і секціях інколи спричиняє проблеми, пов'язані з її здоров'ям: перевантаження, хронічна втома згодом можуть позначитися на дитині хворобами.
Батьки використовують методи як заохочення, так і покарання. Однак, якщо поведінка дитини порушує норми, які прийняті в родині, покарання може бути не тільки суворим, але й невиправдано жорстоким.
У своїй любові до дитини такі батьки інколи не звертають уваги на особистісні якості маляти, захищаючи свою дитину від будь-яких претензій з боку інших.
Внаслідок такого виховання-- формується пошуковий соціально-психологічий тип особистості. Вони постійно демонструють свою ерудицію та здібності. Висока активність дозволяє їм легко та швидко досягати значних успіхів, особливо за умови конкуренції. Свої помилки та промахи дуже глибоко переживають. Можуть виявляти агресивність, якщо результати їхньої діяльності не буде належно оцінено або якщо в них хоча б щось не вийде. У таких дітей надзвичайно розвинена воля. Уже з раннього дитинства вони на диво дисципліновані та ініціативні.У дитячому колективі вони претендують на лідерство й офіційне визнання, полюбляють командувати іншими дітьми. Їм притаманна самовпевненість, зарозумілість, егоїстичність, перебільшення своїх можливостей, байдужість до потреб інших, цілковита зосередженість на демонстрації своїх можливостей.
3.Розважливий стиль сімейного виховання
Від самого початку дитині надано повну свободу дій, можливість набувати особистого досвіду шляхом власних спроб і помилок. Педагогічний арсенал таких батьків виключає окрики, гримання і докори: батьки вважають, що активність дитини повинна мати природний вихід. У вихованні своєї малечі вони повністю виключають будь-яку примусовість та фізичні покарання.
У таких сім’ях складаються теплі, добрі, відверті взаємини. Діти разом з дорослими беруть участь у сімейних радах, розв’язанні сімейних ситуацій. Батьки опікуються тим, щоб гідність їхньої дитини ніколи не принижувалася ані сторонніми людьми, ані родичами. Батьки таких дітей з ентузіазмом беруть участь у житті того дитячого колективу, в якому перебуває їхня дитина.
Результатом такого стилю сімейного виховання є сенситивний соціально-психологічий тип особистості.
Діти з малих років шанобливо ставляться до старшого покоління: бо саме так чинять у їхній родині. В такій сім’ї покарання не завжди миттєво супроводжує поганий вчинок-- батьки дають можливість дитині обміркувати вчинене, усвідомити свої помилки та провину. Діти виростають допитливими й активними. Вони добре проінформовані про події навколишнього світу, досить самостійні, не потребують зайвих нагадувань. До дитячого колективу «сенситивні» діти швидко звикають. Важко пристосовуються до авторитарного стилю педагога.
4.Запобігливий стиль сімейного виховання
Запобігливий стиль сімейного виховання можуть спричинити як патологічна хворобливість дитини, так і особливості характеру батьків. У випадку, якщо дитина часто хворіє, батьки стають надзвичайно недовірливими й болісно реагують на будь-який прояв її нездоров’я. Вони ані на хвилину не залишають дитину без догляду та опіки.
Таке ставлення батьків можна пояснити ще й тим, що вони страшаться порушити раз і назавжди заведений удома порядок, жахаються будь-яких проявів ініціативи з боку дитини. Ледве не з пелюшок батьки намагаються відсторонити своє дитя від будь-яких покарань. Дуже часто в таких родинах заведено задовольняти найменшу примху дитини. Коли дитина дорослішає, батьки починають використовувати матеріальне стимулювання для того, щоб вона не виходила з покори та була слухняною.
Несвідомо виховуючи в дитині інфантилізм, її батьки роблять усе можливе і навіть неможливе, щоб вона уникала будь-яких труднощів. Оскільки такі батьки вважають інших людей джерелом неприємностей для своїх дітей, то усі сторонні люди викликають у них велику осторогу.
У процесі запобігливого стилю сімейного виховання формується інфантильний соціально-психологічний тип особистості.
У спілкуванні з однолітками такі діти найчастіше байдужі, здатні обмовити або зрадити свого товариша. У них формується ситуативна мораль. У дитячому колективі ці діти на лідерство не претендують: вони слідують або за лідером, або за більшістю. Вони не здатні до самокритики, самостійного прийняття рішень. Головними відмінними рисами цих дітей є пасивність, безвідповідальність. Їхні байдужість і флегматизм зникають, якщо запропонована діяльність цікава та незвичайна
5.Контролюючий стиль сімейного виховання
У таких родинах воля дитини суворо регламентується та контролюється: батьки диктують дитині, як одягатися, з ким дружити, визначають її режим дня. Досить активно застосовують методи покарання: це може бути і командний тон, і гримання, і фізичне покарання, причому інколи досить жорстоке. У подібних родинах діти позбавлені батьківської ласки, тепла, підтримки. Іноді батьки карають свою дитину лише задля демонстрації своєї влади над нею. Вони плекають надію на те, що їхня дитина виросте людиною високоморальною. Оскільки поведінка дитини завжди не задовольняє високі батьківські вимоги, то вона росте невпевненою в тому, де і як треба поводитися.
За такого стилю сімейного виховання формується тривожний соціально-психологічний тип особистості. Такі діти занадто добре знають свої слабкі сторони та зовсім позбавлені можливості демонструвати чи якимось іншим чином підкреслювати свої кращі сторони. Ці діти відрізняються від інших зовні. Вони похмурі, підозрілі, схильні провокувати конфліктні ситуації навіть за відсутності потреби. Діти такого типу занадто нерішучі та замкнені, але цінують товариство і дружбу: саме заради дружби з кимось вони готові на все. Через жорстокість удома, вони стають грубими та немилосердними. Ці діти практично не сприймають зауваження та критику на свою адресу.
6.Співчутливий стиль сімейного виховання
Умовою формування співчутливого стилю виховання є недостатній матеріальний статок родини, погані побутові умови, відсутність духовної спорідненості членів родини. У таких сім’ях дитина змалку залишається без належного догляду. За відсутності вікового ігрового матеріалу дитина базує свої ігри на трудових операціях, які виконують її батьки або інші близькі їй люди. Занадто багато часу такий малюк спостерігає життя батьків. Таким чином, дитина рано починає доросле життя та трудову діяльність, активно допомагаючи батькам. Такі діти переймаються проблемами своїх батьків, при цьому вони сильно замикаються на житті родини. Потреби дітей у цих родинах задовольняються залежно від можливостей їхніх батьків та в межах розумного, тобто ніхто й ніколи не балує дитину. Зазвичай такі діти малоактивні, безініціативні, зі звуженим кругозором. У дитячому колективі такі малюки поводяться насторожено, довго придивляються до оточуючих, не бажають говорити ані про себе, ані про свою родину.
За співчутливого стилю сімейного виховання формується інтровертований соціально-психологічний тип особистості. Діти інтровертованого типу надзвичайно спостережливі, мають багатий внутрішній світ, вони багато уваги приділяють вивченню поведінки своїх однолітків і дорослих, що формує в них організованість і відповідальність. Одним із головних недоліків дітей цього типу є відсутність ініціативи, невміння захистити себе, поразковість у конфліктних ситуаціях. Крім того, вони дуже добре приховують власні переживання.
7. Гармонійний стиль сімейного виховання
Суть гармонійного стилю виховання вбачається вже в його назві: гармонійний стиль виховання формує гармонійний соціально-психологічний тип особистості.
У таких родинах дитина завжди бажана, батьки задовго до її народження розмірковують над тим, якою людиною вони хочуть виростити та виховати її. Дитина народжується, виховується і росте в теплій і дружній атмосфері, батьки приділяють велику увагу формуванню традицій і звичаїв родини, яких вони й самі суворо дотримуються.
Діти такого стилю виховання вже з раннього дитинства виявляють розважливість і вміння мотивувати свої вчинки. Їм властиві такі якості, як урівноваженість і відповідальність, дисциплінованість і поступливість, щирість і ввічливість, реальність оцінки власних можливостей, самокритичність і наполегливість у досягненні мети.
І.М.Рибальченко Взаємодія з батьками.