Створення освітнього середовища, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації

На що звернути увагу

Передусім на рівень поінформованості педагогічної громади про поняття «булінг», його види.

Не захоплюйтесь кількістю моніторингів, ліпше глибше проаналізуйте їх результати. Не шукайте винних у недоліках, а подумайте спільно, як поліпшити ситуацію.

Як розпізнати стрес, спричинений насильством. Людина:

• часто скаржиться на погане самопочуття; замикається в собі, уникає друзів, самоізолюється; втра­чає інтерес до діяльності;

• невпевнена в собі;

• не здатна концентруватися на виконанні завдання, неуважна, забудькувата; постійно або часто перебуває у стані тривожності, напружена;

• боїться гучних звуків і різких рухів, ляклива;

• постійно або часто має поганий настрій, пригнічена або навпаки, гіперактивна, дратівлива, агре­сивна; має різкі й безпричинні перепади настрою;

• одягнута в розірваний або зім'ятий одяг; із синцями на тілі.

Куди звертатися у разі насильства

Педагогам важливо знати та надавати інформацію батькам, куди вони можуть звертатися по допомогуу разі насильства. Зокрема до:

• поліції;

• центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

• управління сім'ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій; громадських органі­зацій, які надають допомогу жертвам насильства; практичного психолога, соціального педагога тощо;

• близької людини;

• «гарячих ліній».

На які «гарячі лінії» телефонувати, та які послуги вони надають

• Безплатні «гарячі» телефонні лінії:

• національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства — 0 800 50 03 35 та 11 61 23 (безплатно з міських телефонів - 0 800 50 02 25 та 11 61 11);

• Уповноважений Президента України з прав дитини 0800 50 17 20;

• єдиний телефонний номер контакт-центру системи надання безплатної правової допомоги - 0 800 213103.

Особам, які постраждали від насильства і зателефонували на «гарячі лінії», нададуть:

• інформаційні консультації — інформація про організації та установи, до яких можна звернутися у конкретній ситуації, перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, тощо;

• психологічні консультації — поради та підтримка психолога анонімно по телефону;

• правову допомогу — консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації, поради про правильне складання необхідних документів тощо.

Налагодьте співпрацю з соціальною службою сім'ї, дітей та молоді, службою у справах дітей, поліцією, ЗМІ, позашкільними установами, недержавними організаціями.

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільно­го віку сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

• педагог або помічник педагога:

• зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

• ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

• глузує із зовнішнього вигляду дитини;

• образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

• проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини;

• батьки або члени сім'ї:

• б'ють та ображають дитину вдома;

• принижують дитину, зокрема у присутності інших дітей;

• проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

-ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Прояви та ознаки булінгу:

• словесні образи, погрози, приниження, залякування та інші діяння;

• будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характе­ру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;

• будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;

• інші правопорушення насильницького характеру.

Ознакою є систематичність таких дій — це два і більше разів.

Дитина може бути як постраждалою від булінгу, так і кривдником/-цею або спостерігачем/-кою (пасив­ним або активним, схилятися на сторону кривдника або жертви).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, педагогів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Захищеність в освітньому середовищі — оцінка відсутності усіх видів, форм насильства для всіх учасни­ків освітнього процесу.

Комфортність в освітньому середовищі — оцінка емоцій, почуттів переживань, що домінують, під час взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу.

Задоволеність освітнім середовищем — задоволення базових потреб дитини у: допомозі та підтримці; збереженні та підвищенні її самооцінки; пізнанні та діяльності; розвитку здібностей і можливостей.

Проводьте роз'яснювальну роботу з батьками або особами, які їх заміняють. Допоможуть вам у цьому буклети від ЮНІСЕФ:

• «Як подолати стрес та попередити емоційне вигоряння»;

• «Подолання насильства щодо дитини: координація дій».

Також ознайомтеся з доповіддю освітнього омбудсмена «Дотримання прав в освіті — 2020». Про права дитини читайте на сайті Уповноваженого ВРУ з прав людини.

Які методи збору інформації використати

• Вивчення документації:

• плану роботи закладу;

• календарних планів педагогів; наказів керівника;

• протоколів засідань педагогічної ради.

Опитування: інтерв'ю з педагогом-методистом, практичним психологом, соціальним педагогом, анке­тування батьків, педагогічних працівників.

За допомогою опитування дізнаєтеся, чи:

• реагуєте на повідомлення педагогічних працівників про випадки булінгу;

• проводиться робота із навчання щодо визначення випадків булінгу, запобігання булінгу та можли­вих способів реагування;

• брали участь педагогічні працівники у розробленні антибулінгової програми (якщо є) та чи знають вони її.