Сценарій свята Нового року для дітей середнього дошкільного віку
«Лісові новорічні пригоди»
СЦЕНАРІЙ СВЯТА
Картина перша
Музична зала оформлена як лісова галявинка. Під аудіозапис новорічної пісні на вибір музичного керівника з-за ширми виходить Дід Мороз.
Дід Мороз: Я — Дід Мороз, веселий дід,
Я знаменитий на весь світ.
До року нового лишились хвилинки —
Прийшов я до лісу по гарну ялинку,
Аби й у маленьких звірят було свято —
Яскраве, чудове, іскристе, багате!
Із-за ширми виходить Завірюха. Вона пританцьовує, змахуючи білою шаллю. Завірюха
і Дід Мороз співають пісню-діалог «Заметіль-Завірюха», після якої Завірюха йде із зали.
Дід Мороз: Де ж це Снігуронька забарилася?
Обіцяла мені допомогти організувати свято…
Снігуронько, агов! Де ти?
І як мені тебе знайти?
Ходжу я лісом тут, блукаю,
І скрізь тебе, доню, шукаю…
(Озирається навкруги, милуючись) Тихо падає сніжок,
В небі — місяця ріжок.
Зірочки яскраво сяють,
З Новим роком нас вітають.
Дід Мороз іде за ширму.
Картина друга
На центр музичної зали виходять Сніговички, які розчищають мітлами засніжені доріжки і співають пісню «Ми кругленькі, ми біленькі». За Сніговичками йдуть Снігуронька і Звірята — Ведмедик, Лисичка і Зайчик.
Лисичка (несміливо): Сьогодні Новий рік усі святкують,
А ми тут стоїмо й сумуєм…
Снігуронька: Чому, Звірята, ви сумуєте, скажіть?
У чому річ, Снігурці розкажіть.
Ведмедик (неквапливо): Нині новорічне свято
Ми хотіли б святкувати….
Зайчик (схвильовано): Але не вміємо ми танцювати,
А також не вміємо гарно співати,
І віршів не знаємо ми, от біда.
Лисичка (засмучено): Це правда...
Ведмедик (сумно): Отож!
Снігуронька: Та це не біда!
Я вам, мої любі, допоможу,
Як Новий рік зустріти — підкажу.
Спочатку необхідно прикрасити ялинки.
Ялинки наші не прості, співати вміють дзвінко.
Давайте у долоньки всі плеснемо три рази,
Ялинки наші оживуть й прийдуть до нас одразу!
Снігуронька, Звірята і діти-глядачі разом плескають у долоні три рази. На середину музичної зали виходять Ялинки й співають пісню «Ми — зелененькі ялинки».
Снігуронька: Дуже гарні в нас ялинки,
І співали пісню дзвінко!
Ялинки ми прикрасили,
Всі іграшки розвісили:
І вогники барвисті,
Й ліхтарики іскристі.
Тепер я буду вчити вас співати,
Ще — рухи танців вивчимо
І будем танцювати.
Раптом чується чийсь плач.
Снігуронька: А хто ж це в лісі плаче?
Звірята, чуєте?
Звірята: Так, чуємо. То наче зайчик.
До музичної зали заходить Зайченятко і плаче.
Снігуронька: Чого ти плачеш, зайчику маленький?
Зайченятко: Матусю загубив свою рідненьку!
Лисичка: А де ж вона поділася?
Зайченятко: Не знаю!
Ходжу по лісі я, все плачу і шукаю!
Пішла вона, щоб принести поїсти.
Ой, ніженьки болять, я хочу сісти!
Зайченятко сідає на пеньок і плаче. До музичної зали «залітає» Сорока.
Сорока: Усім привіт!
Я бачила, як сірий вовк-вовчисько
Матусю вкрав твою, малесенький зайчисько!
Зайченятко: Що кажеш ти, матусю вовк забрав?!
Сорока: Забрав матусю і морквинки вкрав!
Снігуронька (здивовано): Так вовк не їсть морквинок!
Сорока: Отож, не їсть!
Снігуронька: Тоді навіщо вкрав?..
Триває невеличка пауза, усі стоять дещо приголомшені.
Зайченятко: Хто ж мені, друзі, допоможе,
Матусю врятувати зможе?
Ведмедик: Пішли, звірята, вовчика шукати,
Матусю зайчика з полону визволяти!
Під музичний супровід усі дійові особи йдуть за ширму.
Картина третя
На центр музичної зали виходить Зайчиха, за нею — Вовк.
Вовк (сумно): Я — сірий, голодний і злючий вовчисько,
Це ж треба було мені впасти так низько:
Матусю украсти у Зайченяти,
Щоб та могла Вовка чимсь нагодувати.
Зайчиха (співчутливо): У мене є, Вовче,
Смачненькі морквинки,
Тебе я ними почастую.
Синочку їх несла. Ну що ж,
Тепер тебе я нагодую.
(Гладить Вовка по голові) Сіренький ти,
Пухнастий і м’який,
Ти добрий, лагідний, і зовсім ти не злий.
Сьогодні в лісі нашому веселе свято,
Всі працювали на галявинці завзято:
Ялинки прикрашали,
Щоб гарно в лісі стало.
А десь у лісі мій синочок тужить,
Злякався він, не знає, де я, блудить.
Ходім, разом його знайдемо
Й на свято до звірят підемо.
Під музичний супровід Зайчиха й Вовк неквапно йдуть за ширму. Назустріч їм одна за одною виходять Ялинки і зупиняються півколом. За Ялинками з-за ширми виходить похнюплене Зайченятко, яке дуже радіє, побачивши Зайчиху.
Зайчиха (обіймає Зайченятка): Нарешті ми знайшли тебе, Зайчисько,
Хоч йшли ми не далеко і не близько.
Морквинка ось смачна, ти покуштуй
І з Вовком поділись, його теж нагодуй.
Зайченятко й Вовк «їдять» морквинки.
Вовк: Ой, яка смачна морквинка!
(Озирається на Ялинки) А які гарні ялинки!
Зайчиха: Час вже святкувати —
Новий рік стрічати!
Зайченятко: Лише Дідуся Мороза треба відшукати.
Усі дійові особи разом йдуть за ширму.
Картина четверта
Під швидку, метушливу музику до музичної зали по черзі забігають Поросята — Ніф-Ніф, Наф-Наф і Нуф-Нуф, озираються й перебігають з місця на місце, перегукуючись, ніби не бачать одне одного.
Нуф-Нуф (панічно): Невже ми заблукали?
Наф-Наф: Ялинку в лісі довго ми шукали…
Ніф-Ніф (розгублено): А де мої брати? Не знаю, куди йти…
Поросята зустрічають одне одного. Швидка музика стихає.
Нуф-Нуф: Нарешті ми зустрілися! У лісі темно так…
Ніф-Ніф: Красунечку-ялинку не знайдемо ніяк!
Наф-Наф: Що будемо робити? Уже й додому час!
Ніф-Ніф: Новий рік поспішає, й почнеться він без нас!
Нуф-Нуф: А я хочу ялиночку — ялиночку-красу!
Я все одно її знайду й в хатинку принесу!
Прикрашу її кульками, цукерками і шишками
І друзів в гості запрошу, щоб гарне свято вийшло.
Наф-Наф: Та де ж її шукати?
Ніф-Ніф: Та я не знаю, де!
Нуф-Нуф: А ось доріжка, подивись,
Вона нас приведе!
Поросята йдуть за ширму.
Картина п’ята
Із-за ширми на центр музичної зали вибігає Зайчик.
Зайчик: Стриб! Стриб! Скік! Скік!
Швидко я стрибати звик.
Довго лісом я стрибаю,
Хатку Їжачка шукаю.
Зайчик стрибає по залі. Під музику з-за ширми виходить Їжачок.
Їжачок: Я маленький Їжачок,
В мене шубка з голочок.
А ось голочка одна —
Вона вправна й чарівна.
Що у кого відірвалось,
Вона вмить пришиє
Й нову річ, як ваша ласка,
гарненько пошиє.
Під веселу музику до Їжачка підбігає Зайчик.
Зайчик: Друже-Їжачок, допоможи!
Їжачок: Що сталося з тобою, розкажи!
Зайчик: Ой, ой, ой!
Біг через галявинку, бачу, щось руденьке.
Подумав, що морквина то, та і схопив хутенько.
Аж раптом та морквина мене за хвіст схопила.
Я вирвався — хвоста нема, прибіг сюди щосили!
Їжачок (з великим здивуванням): Так що ж то за морквинка:
Руденька, ще й кусається?
Не розумію, хто ж то був?
Зайчик: Так то ж була лисиця!
Вона сховалася в кущах,
Хитрюща ж бо, сестриця!
Швиденько хвіст мені приший!
Їжачок: Та почекай ти, не спіши!
Ось, стань отут зручненько,
Пришию хвіст швиденько.
Їжачок хутко «пришиває» Зайчику хвіст.
Зайчик: Молодець ти, Їжачку, працюєш так завзято!
Тебе запрошую у ліс на новорічне свято!
Снігуронька звірят давно у лісі вже зібрала —
Пісні й таночки з ними до свята повивчала.
Зайчик та Їжачок ідуть за ширму.
Картина шоста
На центр музичної зали виходить Снігуронька із Ведмедиком, Зайчиком, Зайчихою, Зайченятком, Вовком, Поросятами, Їжачком. Їх оточують Ялинки та Сніговички.
Снігуронька: Де ж Дід Мороз, мої любі звірята?
Як починати без нього нам свято?
Проте вже не можна більше чекати,
Треба нам його погукати.
Снігуронька заохочує дітей-глядачів допомогти Звірятам.
Звірята (разом із дітьми у глядацькій залі): Дід Мороз! Дід Мороз!
Під музику до музичної зали заходить Дід Мороз. Музика звучить та сама, що супроводжувала його перший вихід.
Дід Мороз: Так ось ви де! Ходив, шукав,
У лісі довго я блукав!
Нарешті всі зібралися на свято,
Тож можемо ми Новий рік стрічати!
У коло швидесенько ви всі ставайте
Й водить хоровод круг ялинки давайте!
Усі дійові особи водять хоровод і співають пісню «З Новим роком!»,
діти-глядачі їм підспівують.
Пісня «З Новим роком!»
Дід Мороз: А тепер всі про ялинку
Заспіваймо пісню дзвінко!
Усі дійові особи і діти-глядачі співають пісню «Ой ялинко зелененька».
Пісня «Ой ялинко зелененька»
Снігуронька: Вас запрошуєм, малята,
Разом з нами й танцювати!
Ніжки наші тупають,
Ручки наші плескають,
Ротики всміхаються —
Дітки розважаються!
Під музику на вибір музичного керівника діти виконують імпровізований танок разом із дітьми-глядачами.
Дід Мороз: Дуже гарне вийшло свято!
Звірята (разом): Задоволені звірята!
Усі дійові особи (разом): Та час нам зі всіма прощатись.
До побачення, малята!
Дійові особи дружно вклоняються і під
веселу музику та оплески глядачів йдуть за ширму.
