17 жовтня 1604 року німецький астроном Кеплер Йоганн почав спостереження наднової зірки (SN 1604), названої згодом його ім'ям. Це була остання наднова в нашій галактиці, яку було видно неозброєним оком. Яскравість наднової досягла зоряної величини −2,5𝑚, що перевищило світність Юпітера. Протягом трьох тижнів вона була видима навіть вдень. Наднова повністю зникла з неба в березні 1606 року.
Після 1604 року не було відкрито жодної іншої наднової в межах нашої Галактики, хоча поза нею було зафіксовано багато інших спалахів.
Залишок цієї наднової був ідентифікований в 1930-х роках німецьким астрономом Вальтером Бааде.
Зображення залишка наднової Кеплера: композиція спостережень з трьох космічних телескопів у різних діапазонах:
— в інфрачервоному світлі (показано червоним кольором) — з телескопа Спітцера;
— у видимому діапазоні (показано жовтим) — з телескопа Габбл;
— у рентгенівських променях 0,3-1,4 кеВ (зелений) та 4-6 кеВ (блакитний) — з телескопа «Чандра».
