Згадую батьківську хату,
Рідні для серця краї,
І, найдорожчий мій тату,
Струджені руки твої,
Скроні уже посивілі,
Мов лебедине крило.
Згадую, таточку, нині :
— Ой, як давно все було...
Весни давно відшуміли,
В поспіху збігли літа.
Досі ще, батьку мій милий,
В серці твоя доброта.
Діти давно розлетілись
Десь по далеких світах.
Спогади тільки лишились
Й тиха сльоза на очах...
Дякую я тобі, тату, —
Всього навчив у житті
І заповів пам'ятати
Істини дуже прості.
З ними повік я ітиму
І, що б в житті не було,
В серці своєму нестиму
Щирість, любов і добро...
Оксана Романович
15.06.22.
Зображення: ШІ.