Спить казковий ліс, приспаний зимою,
кутаються в плед клени, явори.
Небо – мов шатро біле наді мною,
і пухнастий сніг падає згори.
Тихий снігопад вразив ніжну душу,
висловити все – ох, бракує слів!
Білий цей пейзаж враз снігур порушив,
яблуком смачним він на гілку сів.
Причаїлась я: може, заспіває,
все ж співає хтось ранком сніговим?
Спурхнув птах за мить – й сліду вже немає,
та лишивсь однак у вірші моїм.
Наталя Соловйова