Ні, йдеться не про юних слюсарів, членів клубу робототехніки чи здобувачів освіти технічного ліцею. То ж на малюночку, як ви не придивились, книжка. От про неї докладніше, а от про читацьку конференцію, що як завжди це буває, згадується, коли в руки потрапляє щось непересічне. Втім, про конференцію я, прочитавши книжку, вже не думаю, хочу натомість запропонувати колегам фантазм. Навіть на трьох рівнях.
1 рівень
Клуб (гурток?) юних соціологів. А може Скул-пул? Чи просто Слюсарята? Ну така собі спільнота, що починається з читання згаданої книжки. І все це обговорює, про що книжка. І потім приймає, може, рішення про те, що варто бути не ситуативною спільнотою, що читала одну якусь книжку, а спільнотою сталою, інституціалізованою (хіба не з цього починається демократія?). Ну тут і назву треба визначити. В рамках концепції, що так жваво обговорювалась.
Це не дитячі забавки. Це спільнота серйозних людей, хоч і молодих, які вже і про вступ до вишу думають, і про соціальну роботу щось знають. А опікується цим Учнівська рада. Може, підрозділ Наука, а може і Соціум, бо тут же сполучаються задачі і навчання, і роботи в суспільстві. Роботи, не гри.
Я тут нещодавно з колегою сперечавсь стосовно того, в чому полягає спадок Антона Макаренка? В тому, щоб більше було у наших дітей гри чи серйозних дорослих справ. Ну як от фотоапарати - з лего їх робити чи справжні? Соціологи, хоч і юні, але відповідним чином підготовлені, можуть вирішувати справжні задачі дослідження громадської думки своєї школи, міста, району. Це я так думаю: вирішувати справжні важливі задачі нашого суспільства взагалі, а своєї школи і громади зокрема. І в цьому процесі навчатись багато чого.
Мабуть, тут все залежить від педагогу, так же? Скажімо так: від лідера тої уявної спільноти. Може й хтось з батьків хоче взятись за це діло? З Пласту? Так треба пошукати. Показавши, звісно, щось з другого і третього рівнів тої уявної системи чи соціального конструкту. Ну ще назву підібрати треба.
2 рівень
Тут, зрозуміло, хтось з місцевої кафедри, кому все це цікаво. Як ми з паном Сергієм таких людей знайдемо через УФО (були на тому посиланні?) в Полтаві, Сумах чи Миколаєві, то тоді тут і розпишемо детальніше, що і як це може бути - разом, в робочому процесі обговорення, дискусії. Надто багато варіантів і різних факторів чи обставин. Але для початку будемо запрошувати на читацьку конференцію, так же?
3 рівень
Ну а тут, мабуть, аспірант? Чи молодий вже вчений, який готовий за проект взятись, щоб за рік-два-три сформувати мережу отих осередків по закладах освіти. Так, дистанційно, бо Академія педнаук - це хіба не будинок творчості? Зрозуміло, суміщаючи на базі діяльнісного методу навчання і виховання. Але ж і одержуючи вагомі результати з моніторингу громадської думки. В регіонах, в окремих закладах освіти. Це вже не загальна буде думка? Так, але це, мабуть, буде вже і не дослідження, строго кажучи, а просвітницька діяльність. Ну тут вчені мають попрацювати в методичному відношенні, в осмисленні філософського рівня проблеми. Як будуть по школах оті осередки, в яких поки що нема і конкретної назви, то тоді вже знадобиться осмислення. А як не буде фактажу, то яке може бути осмислення?
Звіт
Знаєте, не попередив спочатку, так скажу тепер: це, власне, чернетка. Ми її з колегами обговоримо, може підправимо щось, а тоді вже... Ця фраза була в першому варіанті тексту, в якому не було розділу Звіт. А тепер він є.
Я зазвичай називаю це Протокол, ну як менеджер, бюрократ, але тепер це Звіт про соціологічне дослідження. І на 2.6 ми звітуємо про персональне запрошення до обговорення 63 колег, що вітали книжку у Фейсбуці. 146 переглядів вказують на те, що вони читали. Тепер будемо рухатись далі.
Треба сказати, що згадана фраза з першої версії цього тексту мала фізичне втілення: приватний чат з колегами, що є моїми ФБ-друзями і цікавляться темою. Тепер, коли в процесі запрошення це коло поширилось, ми поширимо і той форум. Зараз порахуємо, скільки ж там тепер може бути учасників, як думаєте? Ну як всі скористаються запрошенням. 16.
Втім, розширення кола учасників тої приватної розмови наслідків не мало. Запрошені інтересу до проекту не виявили і відтак Рівень 3 не відбувся. Поки що, бо, звісно, автор книжки і його співробітники, колеги, можуть передумати. Але ми чекати не будемо, бо, звісно, критичним є тільки перший рівень, школа. Навіть один педагог (чи хтось з батьків) може скористатись обговорюваною книжкою і запровадити оту спільноту, що працює у галузі вивчення громадської думки. Треба ту людину пошукати? Так і зробимо. Стартуємо в цій фазі зі 167 переглядів.
432 перегляди і мовчання. Ну...
