Шкільна освіта є тією базою, на фундаменті якої будується якщо не професійне життя людини, то принаймні її можливість обрати майбутню спеціалізацію вищої освіти. Але при цьому шкільна пора має немало особливостей у різних країнах світу. Азія, Америка, Європа — кожна частина світу має щось особливе, коли йде мова про шкільну освіту. Немало є й цікавих традицій. Наприклад, в Уругваї шкільного вчителя вітають поцілунком. Це не вважається фамільярністю, адже у цій країні дружній поцілунок у щоку — звичайний спосіб дружнього вітання. А у Японії у кожній школі є свій дієтолог. У школах Північної Кореї існує досі сильна пропаганда ненависті до США та інших капіталістичних країн. Дітям дають стріляти з іграшкової зброї у портрети політиків Америки та вчать пісень, в яких ті висміюються.
«Багато хто вчить, але ми — виховуємо джентльменів», — ці слова одного директора британської школи дуже добре характеризують підхід тамтешніх педагогів до навчального процесу. Чиновники Великобританії дослідили статистику успішних спроб працевлаштування молодих кадрів і прийшли до висновку, що під час співбесід особлива увага звертається на грамотність мови майбутніх працівників. Тому було прийняте досить цікаве рішення: запровадження культури грамотного спілкування у школі.
Вʼєтнам звертає увагу на іншу сторону розвитку людини — духовну. Для цього у школах цієї країни ввели додатковий предмет — йогу. А у Японії є такий предмет, як милування природою .
На сьогодні українська школа та батьки нажаль набагато більше фокусуються на ЗНО – як квитку до ВИШу, ніж на увазі до пошуку та реалізації інтересів та уподобань дитини, а також мисленевим подорожам у майбутнє.
Я хочу знову наголосити, що освіта — це не лише підготовка до того, що станеться потім. Вона має допомагати людям давати собі раду в теперішній момент. Те, ким ми станемо завтра, залежить від того, що ми переживаємо тут і тепер.
