Що ж мотивує дитину до навчання?
Важливо не знецінювати труднощі, переживання і виклики, з якими дитина стикається, а навпаки, їх приймати і “співчувати”. Зазвичай, ми натякаємо, що треба вже уроки робити, говоримо: “Ну там же так мало, ну всього кілька рядків написати, ну лише один приклад розв’язати, ну про що ми говоримо”. Нам здається, що розповідаючи, “як все легко“, ми дитину втішаємо і надихаємо. Натомість вона це сприймає так, як жінка в декреті типові “підбадьорювання” від чоловіка: “Ну, мила, ну ти ж і так цілий день вдома відпочиваєш…”. Текст далі ви всі знаєте…
Варто перефразувати все те, що ми хочемо сказати: “Це, напевно, так важко, коли ти приходиш зі школи втомлений, а тобі знов треба думати про уроки і про навчання. Не уявляю, як би я змогла приходити з роботи і щодня її ще робити вдома. Тому треба обов’язково тобі відпочити (подивитися мультик/почитати улюблену книгу/пограти у футбол), а потім сідати за уроки”.
Важливо не навішувати ярлики на дитину: “математика – це не твоє”, “англійська в тебе зовсім не виходить”, “ти нічого не читаєш” і так далі. Чим більше ми “форматуємо” дитину, тим більше вона буде цьому “формату” відповідати
Своєчасний початок навчального процесу, відповідно до фізичного й психологічного віку.
Адекватна оцінка її успіхів і промахів. Фіксація на успіхах.
Навчання дитини ЯК навчатися, даючи їй правильні схеми й методи здобування знань, відповідність методів її віку й потребам.
Повага до школи, вчителя, освітнього процесу.
Своєчасне заохочення і похвала в разі удачі, підтримка й допомога при невдачі.
Сприятливий мікроклімат в сім'ї, однакові вимоги й методи виховання.
Контроль і режим дня, привчання до самоконтролю.
Якщо ви бачите в дитині особистість, вірите в її сили й підтримуєте у важкі хвилини, це завжди принесе свої плоди, і ви будете нею пишатися.
