Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної культури людини.
Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку. Адже дошкільнята, наслідуючи оточення, переймають не лише всі тонкощі правильної вимови, інтонації, граматичної будови речень, але й ті недоліки, які є в мовленні дорослих.
Отже, від культури мовлення вихователя залежить культура мовлення дітей!
Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:
Правильність — відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми, а також норми утворення і зміни слів;
Точність — відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі;
Логічність — вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо-текстових зв’язків;
Чистота — відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення нелітературної лексики (неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова);
Виразність — особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину.;
Багатство — уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словникового запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;
Доцільність — вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування;
Невербальні засоби спілкування — уміння педагога не лише говорити з дитиною, але й чути її.
Поради молодому вихователю при тренуванні власних комунікативних якостей мовлення:
1) Розпочинайте тренування в тихому та спокійному місці ,де не будуть відволікати.
2) Станьте чи сядьте в зручну позу, щоб вам було комфортно.
3)Чітко й виразно читайте скоромовки. Робіть це в різних тональностях, змінюйте інтонацію, слухайте себе. Тренуйте красиве звучання, правильні акценти й емоційне забарвлення мови.
4)Дихайте глибоко. Глибокі вдихи допомагають розслабитися.
5)Робіть артикуляційну гімнастику – зарядку для язика, губ і щелепи. Це допомагає розрухати мовний апарат і пригальмовує появу зморшок.
6)Слухайте і копіюйте дикторів: вони вміють говорити українською.
7) Коли ви щось розповідаєте на публіку, перед колегами і хвилюєтесь - не спішіть, добре обдумайте, що ви маєте сказати та потренуйтесь з дзеркалом.
8) Краще тренуватися з своїми колегами - це надасть підтримку та мотивацію.
Вправи які допоможуть розвинути комунікативні якості мовлення
Вправа. "ВІЗУАЛЬНЕ ВІДЧУТТЯ"
Мета: удосконалення перцептивных навичок сприйняття і представлення один одного.
Хід вправи. Усі сідають у коло. Ведучий просить, щоб кожний уважно подивився на обличчя інших учасників, і через 2-3 хвилини усі закривають очі і намагаються уявити собі обличчя інших учасників групи. Протягом 1-2 хвилин потрібно фіксувати в пам'яті обличчя, яке вдалося найкраще уявити (запам’ятати). Після виконання вправи група обговорює свої відчуття і повторює вправу. Завдання: кожний учасник групи намагається відтворити в пам'яті якомога більшу кількість облич учасників тренінгу.
Вправа. "ЧЕРЕЗ СКЛО"
Мета: формування взаєморозуміння партнерів по спілкуванню на невербальному рівні.
Хід вправи. Один з учасників пропонує текст, записуючи його на папір, але передає його ніби через скло, тобто мімікою і жестами. Учасники групи називають те, що вони зрозуміли. Ступінь збігу переданого і записаного тексту свідчить про уміння встановлювати контакт.
Вправа "ДИСКУСІЯ"
Мета: удосконалення взаєморозуміння партнерів по спілкуванню на невербальному рівні.
Хід вправи. Група об’єднується у "трійки". У кожній трійці розподіляються обов'язки. Один з учасників грає роль "глухого-і-німого": він нічого не чує, не може говорити, але в його розпорядженні - зір, жести, пантоміміка; другий учасник грає роль "глухого ": він може говорити і бачити; третій - "сліпого-і-німого": він здатний тільки чути і показувати. Усій трійці пропонується завдання, наприклад, домовитися про місце, час і мету зустрічі.
На вправу виділяється - 15 хвилин.
Вправа "ТАК"
Мета: удосконалення навичок емпатії і рефлексії.
Хід вправи. Група об’єднується у пари. Один з учасників говорить фразу, що виражає його стан, настрій чи відчуття, інший задає йому питання, щоб уточнити і з'ясувати деталі. Наприклад, " Дивно, але я помітила за собою, що коли знаходжуся в такому стані, то колір мого одягу приблизно одинаковий". Вправа вважається виконаною, якщо у відповідь на запитання учасник одержує три позитивні відповіді - "так".
Вправа "ПЕРЕДАЧА РУХУ ПО КОЛУ"
Мета: удосконалення навичок координації і взаємодії на психомоторному рівні, розвиток уяви і емпатії.
Хід вправи. Усі сідають у коло. Один з учасників групи починає діяти з уявним предметом так, щоб його можна було продовжити. Сусід повторює його дію і продовжує вправу. У такий спосіб предмет обходить коло і повертається до першого гравця. Той називає переданий їм предмет і кожний з учасників називає, у свою чергу, що передавав саме він. Після обговорення вправа повторюється ще раз.
Численні дослідження показують, що успіх людини, яка працює в сфері постійного спілкування, на 80 відсотків залежить від його комунікативної компетентності!