Поговоримо про моторику рук....Останнім часом для багатьох батьків стає актуальною проблема слабких пальців у малюків. Затримка моторного розвитку перестала бути рідкістю. Сучасні діти насилу опановують навички розстібання гудзиків, зав'язування шнурків і т. д., внаслідок чого в дошкільних закладах посилюються адаптаційні проблеми.
Актуальність роботи з розвитку дрібної моторики дітей раннього віку зумовлена віковими психологічними та фізіологічними особливостями дітей: у ранньому та молодшому дошкільному віці інтенсивно розвиваються структури та функції головного мозку дитини, що розширює його можливості у пізнанні навколишнього світу. Всебічне уявлення про навколишній предметний світ у людини неспроможна скластися без тактильно – рухового сприйняття, оскільки лежить у основі чуттєвого пізнання. Саме за допомогою тактильно - рухового сприйняття складаються перші враження про форму, величину предметів, їх розташування в просторі. Щоб навчити малюка говорити, необхідно не тільки тренувати його апарат, а й розвивати дрібну моторику рук.
Дрібна моторика – це здатність маніпулювати дрібними предметами та виконувати точніші дії. При дрібній моториці працюють дрібні м'язи. Застібка гудзиків, зав'язування вузликів, гра на музичних інструментах, малювання, вирізування - це все дрібна моторика.
Особливості розвитку дрібної моторики у ранньому дошкільному віці.
Молодший дошкільний вік характеризується високою інтенсивністю фізичного та психічного розвитку.
Підвищується активність дитини, посилюється її цілеспрямованість;
Найбільш різноманітними та координованими стають рухи, у тому числі й дрібна моторика руки.
Цей вік характеризується низкою новоутворень, облік яких важливий подальшого розвитку дитини. Так, з 1,5 –3 років відбуваються суттєві зміни у характері та змісті діяльності дитини, у відносинах з оточуючими: дорослими та однолітками. Провідний вид діяльності у цьому віці – предметно-дійова співпраця. Найбільш важливе досягнення цього віку полягає в тому, що дії дитини набувають цілеспрямованого характеру.
Різко зростає допитливість дітей. У цьому віці відбуваються суттєві зміни у розвитку промови: значно збільшується запас слів, з'являються елементарні види суджень про навколишнє, які виражаються у досить розгорнутих висловлюваннях.
Переважна форма мислення стає наочно-образною. Дитина виявляється здатною не тільки об'єднувати предмети за зовнішньою подібністю (форма, колір, величина), але й засвоювати уявлення про групи предметів (одяг, посуд, меблі).
Зазвичай дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно міркувати, у неї досить розвинені пам'ять, увага, зв'язкова мова. Тому робота з розвитку дрібної моторики має розпочатися задовго до вступу до школи. Починати цю роботу потрібно з раннього віку. Вже у дитячому віці можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи цим на активні точки, пов'язані з корою головного мозку.
Ступінь розвитку дрібної моторики у дитини визначає найважливіші для її майбутньої якості: мовленнєві здібності, увага, координацію у просторі, концентрацію та уяву. Центри головного мозку, які відповідають за ці здібності, безпосередньо пов'язані з пальцями та їх нервовими закінченнями. Тому вправи та заняття, в яких беруть участь маленькі пальчики дитини, виключно важливі для її розумового та психічного розвитку. Дрібна моторика, сенсорика, координація рухів – ключові поняття періоду раннього дошкільного віку.
Значення моторики у ранньому дошкільному віці.
У розвитку дитини існують періоди, коли її організм особливо чутливий до певного роду впливів навколишнього середовища, коли малюк особливо сприйнятливий до засвоєння будь-якої інформації. Для розвитку мовлення цей період – вік від півтора до трьох років. Саме тоді дитина опановує основними засобами мови, якою здійснюється спілкування, у нього закладаються основи мовної поведінки, формується особливе почуття мови. Закономірно, що лише до трьох років життя рухи пальців дитини стають схожими на рухи пальців рук дорослої людини.
У роки життя дитина освоює безліч рухів. Спочатку його дії незграбні, невмілі, негармонійні. Моторні навички розвиваються поступово, і в кожної дитини їхнє формування йде своїм темпом. Щоб допомогти малюкові краще опанувати свої рухи, важливо створити активне підготовче середовище, запропонувати різноманітні ігри та вправи, що сприяють розвитку координації та вдосконаленню рухових навичок.
Від народження до двох років дитина поступово вчиться сидіти, вставати та робити перші кроки. Він починає активно досліджувати навколишній світ, брати до рук різні предмети, робити прості дії. Наприклад, у цей період дитина вчиться брати невеликі легкі предмети і класти їх у коробку, малювати дрібним каракулі, брати руками тверду їжу та класти її в рот, стягувати з себе шкарпетки чи шапку. У аналізований нами у цій роботі вік від двох до трьох років, навички, набуті дитиною попередньої стадії, поступово удосконалюються. Діти у цьому віці поступово вчаться класти предмет у певне місце. Якщо на попередньому етапі дитина переважно захоплювала і тримала предмет долонею, то тепер вона починає активніше використовувати пальці. У цей час він вчиться малювати лінії, кола, знімати та одягати вільний одяг.
Тобто розвиток дрібної моторики (уміння рук) у дитини відбувається поступово і послідовно: спочатку вона вчиться дотягуватися до предмета і хапати його, а потім маніпулювати нею. Важливу роль цьому процесі грає координація рухів очей і руки, і навіть дій обох рук.
Опанування щодо тонкими діями рук відбувається у розвитку кінестетичного почуття — становища і переміщення тіла у просторі, тобто. у процесі формування зорово-тактильно-кінестетичних зв'язків. Після сформування цих зв'язків руху руки починають більшою мірою виконуватися під контролем зору, тепер вид предмета — це стимул рухів рук до нього.
