Думаю все можливо
Головне не боятись, а діяти
За даним посилання представлений фільм про рекреаційні ігри для людей з різними нозологіями
Зародження рекреаційного спорту. Організація RESPO DS-DI
У багатьох країнах, особливо у менш розвинутих, багато дорослих і дітей були ізольованими та не мали достатньо можливостей для соціального розвитку. Такий стан речей був незадовільним не тільки стосовно неповносправних осіб, а й стосовно цілого суспільства.
Цей факт не залишився непоміченим. У 1986 році, перебуваючи на посаді президента Міжнародного паралімпійського комітету (МПК), Арій Клепвік, всесвітньо визнаний спеціаліст з реабілітації, скерував увагу конгресу МПК на рекреаційний спорт для неповносправних людей у країнах, що розвиваються. Цей конгрес, “ RESPO 86”, дійшов до висновку, що багато з цих людей матиме велику користь від рекреаційного спорту та інших форм рухової діяльності як складової або альтернативи реабілітації. Поряд з тим, рекреаційний спорт надає можливість неповносправним людям довести свій, не тільки фізичний, а й соціальний та розумовий стан.
Взявши до уваги висновки конгресу, у 1991 році Клепвік заснував унікальну міжнародну організацію RESPO DS-DI (розвиток рекреаційного спорту та міжнародне стимулювання неповносправних осіб) зі штаб-квартирою в Нідерландах. Метою організації було і є розвивати програми, базовані на реабілітації рекреаційним спортом та іграми, а також забезпечити оптимальну якість життя неповносправних дітей та дорослих.
Філософія RESPO DS-DI.
RESPO DS-DI не задіяна у спорті вищих досягнень. Метою організації є залучити до рекреаційного спорту якомога більше людей з особливими потребами, виходячи з їхніх індивідуальних можливостей.
RESPO DS-DI відповідає за розвиток та стимулювання спорту та активності неповносправних осіб на базовому рівні, беручи участь у їхній соціальній та фізичній реабілітації.
RESPO DS-DI надає допомогу тим особам, які хочуть випробувати себе у професійному спорті, скеровуючи їх до національних та міжнародних організацій спорту для неповносправних осіб.
RESPO DS-DI прагне до співпраці з такими організаціями по цілому світу, щоб стимулювати взаємні стосунки та забезпечити допомогу в сфері розвитку та заохочення спортивної активності де тільки можливо.
Спортивні програми організації дають нагоду багатьом неповносправним дітям та дорослим зустрічатись з іншими людьми в позитивному середовищі, разом веселитись, вчитись один від одного як поратись з їхньою неповносправністю.
Люди з особливими потребами – це люди із сильним духом і силою волі, люди, котрі щодня виборюють право на повноцінне і повноправне життя у суспільстві. З кожним роком все більше людей з особливими потребами залучається до навчання, праці, професійного спорту, а сфера дозвілля залишається осторонь. Адже дозвілля є важливою стороною здорового життя суспільства.
Неповносправні люди можуть зробити свій посильний внесок у суспільство, а суспільство стане більш збалансовоним і повним.
RESPO DS-DI почувається відповідальною за добробут неповносправних осіб, де б вони не жили, незалежно від виду неповносправності, і завжди робитиме все, що в силах, щоб виконати поставлені цілі, відповідно до їх гасла:
I feel RESPOnsible! Я почуваюсь відповідальним!
Рекреаційний спорт на Львівщині бере свої витоки з візиту на святкування 50-річчя Львівського державного інституту фізичної культури (тепер університет) у 1996 році представника Фундації Моральне Переозброєння Тоні Рудвутса, який ознайомив представників інституту з роботою міжнародної організації RESPO DS-DI.
У 1997 році до Львова з ознайомчим візитом завітали директор організації RESPO DS-DI Яап Бравер та інструктор з рекреаційного спорту Єнс Нільсон, які почали працювати над розробкою угоди про співпрацю між RESPO DS-DI, інститутом фізкультур і Львівським обласним відділенням Українського Фонду “Реабілітація інвалідів”. Як результат, з 1998 року почав діяти проект RESPO, і у вересні відбувся перший Всеукраїнський семінар “Рекреаційний спорт для інвалідів”. У семінарі брали участь усі зацікавлені особи: викладачі, студенти інституту фізкультури, неповносправні особи. На семінарі були презентовані такі види спорту, як сидячий волейбол, баскетбол, легка атлетика, фехтування, плавання, настільний теніс, стрільба з лука, бочія.
Як результат, з березня 1999 року у Львові проводяться рекреаційні ігри для осіб з травмою спинного мозку, семінари по підготовці інструкторів з рекреаційних видів спорту. Також проводяться спортивні забави “Всі діти такі самі” для дітей з особливими потребами (червень 2002, 2003, 2004, травень 2006).
Організація проведення занять.
Перш за все потрібно познайомитись з дітьми, оцінити їхні можливості і розподілити їх на групи, які будуть формуватись в залежності від :
Віку (адже ви не зможете провести якісне заняття, якщо у вашій групі будуть діти 5 –річного і 15-ти річного віку, адже їхні показники розвитку і сприйняття різні);
Функціональних можливостей (дітей, що ходять самостійно і дітей, що переміщуються з допомогою візка бажано ставити в різні групи для того, щоб якісно провести заняття; якщо немає можливості таких дітей розділити – підбирайте ігри, які підходитимуть усім дітям).
Рекреаційне заняття, як і заняття з фізичної культури, триває 45-60 хвилин (в залежності від віку дітей) і складається з трьох частин:
Вступної
Основної
Заключної
У вступній частині потрібно пропонувати ігри, які підготують організм дитини до основної діяльності – це можуть бути ігри-вправи з м’ячами, з гімнастичними палицями, вправи в колі тощо. Тривалість залежить від тривалості заняття в цілому. В середньому розминка триває 10-15 хвилин.
Основна частина включає різноманітні ігри, які Ви заплануєте і проведете. Тривалість цієї частини заняття 30-35 хвилин.
У заключній частині, тривалістю 5-10 хвилин, проводять ігри які впливають заспокійливо на організм і не вимагають великої фізичної активності: “Заборонений рух”, “Хто підходив?” тощо.
Перед початком заняття потрібно скласти орієнтовний план заняття - які ігри ви хочете проводити. Чому орієнтовний? Тому що заплановене не завжди збігається з реальністю. Потрібно враховувати потреби, настрій, бажання дітей і дуже важливо запропонувати дітям ту гру, яку вони хочуть пограти. Якщо ви пропонуєте гру і бачите, що дітям це не дуже подобаєть, вони не хочуть грати в неї зараз – пропонуйте одразу іншу.
Місце проведення занять може бути довільне, але відповідно до місця проведення потрібно обрати ігри. Якщо це буде просторий зал чи майданчик, обирайте ігри, які дозволяють рухатись, бігати, їздити. Якщо це не велике приміщення, клас чи невелика кімната – відповідно до цього проводьте ігри, які не вимагають великого простору. Звичайно, для проведення занять з рекреаційних ігор та забав краще мати спеціально адаптованийй зал.
Кількість дітей на одному занятті залежить від приміщення (скільки поміститься дітей), кількості волонтерів (якщо це діти на візках або погано переміщуються). В середньому на одному занятті може бути 6-15 дітей. Обов’язково, плануючи заняття, потрібно залучати волонтерів. Для одієї групи потрібно два, для іншої - більше волонтерів (це залежить від учасників, які будуть брати участь у занятті і допомоги, яку потрібно їм надавати).
Для дітей з важкими ураженнями рухової сфери використовують спеціальні пристосування (наприклад: для кеглів та бочії спеціальна труба, яка допомагає задати напрямок руху м’яча) або потрібно допомогти дитині скерувати її рух, але все це необхідно робити ненав’язливо. Для таких дітей достатньо проводити елементарні ігри, такі як: відбивання м’яча, штовхання тощо. Необхідно пам’ятати, що певні навики (наприклад, захоплення, відпускання тощо) у дитини сформовані – обов’язково використовуйте їх і не ігноруйте!!!
Прагнучи розвинути фізичні можливості дітей з церебральним паралічем, ми часом прагнемо досить наполегливо встрявати в їх гру і керувати ними. Дитина з ДЦП вчиться не так легко, як діти з нормальним розвитком і для нас важливо допомагати їм правильно – дозвольте дитині помилитися і попросити про допомогу, коли вона її потребує.
Пам’ятайте:
дітям необхідно все показувати, адже провідним аналізатором є зір і так краще дітям зрозуміти завдання;
починайте з простих ігор і поступово ускладнюйте завдання (не спішіть вводити нові правила, доки діти не засвоять попередні);
не виділяйте окремих переможців, адже ви не проводите змагання. Якщо хочете виділити, то виділяйте усіх: одного – за “перемогу у грі”, іншого – “найвлучніший”, “найуважніший”, “найвеселіший” тощо. Так само можна нагородити команду - одну за перемогу у грі, іншу – “найорганізованіша”, “найвеселіша” тощо.
