Як літописець року, що минає,пишу я спогади про рік.
Рік мрій, надій, рік віри у добро, яке навколо все ж було.
У січні, що минав незвично швидко.
Я встигла все ж провідати ялинку.
Софії велич веселила очі,
Богдан , сміливець, на коні,
вечірнє небо і вогні - усе сподобалось мені.
Михайлівського маківки незвичні світились, ніби ліхтарі.
Краси це місце, пам'яті та смутку,
бо там історія про тих,
що будуть вічно з нами на Землі.
І знову сніг, і знову в нас ялинка.
Богдан укутаний сміливий на коні.
У пам'яті все те, чого нема.
А спогади морозні, як зима.
Іду до рідних маківок на дзвін.
І кожен вечір він нам сповіщає.
І славно пісня там лунає.
Усе про червону, про калину,
Про нашу славну Україну.
Mila
