Сьогодня суспільство висуває до освіти нові вимоги, однією з яких є формування особистостей, що спроможні ухвалювати неординарні рішення й ефективно налагоджувати взаємини у швидкоплинній реальності. Активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін — ці риси особистості дуже важливі на сучасному етапі історичного розвитку, а їх формування потребує реалізації нових підходів до процесу навчання. Тому зміни в освіті доречні, вони орієнтують учителів на відмову від авторитарного стилю навчання на користь гуманістичного підходу й застосування методів, що сприяють розвитку творчих засад особистості з урахуванням її індивідуальних особливостей. Сучасний випускник навчального закладу має бути конкурентоспроможним на ринку праці, усебічно освіченим, здатним знайти вихід з будь-якої ситуації знайти відповідне рішення. Тому в умовах реформи середньої освіти особливого значення набуває проблема вдосконалення технології навчання.
Завдання реалізації компетентнісного підходу відображені у нормативних документах про освіту: Державному стандарті базової і повної загальної освіти, Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів, навчальних програмах з предметів освітньої галузі. Найголовнішим у роботі педагогів є те, що запровадження компетентностей у шкільну практику дозволяє розв’язати типову для української освіти проблему: коли учні добре опанували теоретичні знання, але не здатні застосувати ці знання у конкретній життєвій (чи навіть проблемній) ситуації.
Ці ключові компетентності мають спонукати учнів: вивчати
• отримувати користь із досвіду,
• пов’язувати свої різногалузеві знання й упорядковувати їх,
• організовувати власні прийоми вивчення,
• розв’язувати проблеми,
• самостійно займатися своїм навчанням; шукати
• запитувати різні бази даних,
• опитувати оточення,
• консультуватися з експертами,
• здобувати інформацію,
• працювати з документами та класифікувати їх; думати
• пов’язувати події минулого та сьогодення,
• критично ставитися до різних аспектів розвитку суспільства,
• протистояти непевності та складності,
• обирати певну позицію в дискусіях і мати власну думку,
• бачити важливість політичного й економічного оточення, у якому відбуваються навчання та робота,
• оцінювати соціальні звички, пов’язані зі здоров’ям і споживанням, а також із навколишнім середовищем,
• оцінювати твори мистецтва й літератури; співпрацювати
• співпрацювати та працювати в групі,
• ухвалювати рішення, залагоджувати розбіжності й конфлікти,
• домовлятися з оточуючими,
• розробляти й виконувати контракти;
Дороговказ компетентностями: учителям-початківцям і не тільки 11 братися за справу
• включатися в проект,
• відповідати за результат,
• входити до групи або колективу та робити свій внесок,
• злагоджено працювати в групі або колективі,
• організовувати власну роботу,
• застосовувати обчислювальні й моделюючі прилади; адаптуватися
• використовувати нові технології інформації та комунікації,
• пристосовуватися до швидкоплинних змін,
• стійко долати труднощі,
• відшукувати нові, неординарні рішення.
Найуніверсальнішими є ключові компетентності, які формуються за допомогою міжпредметних і предметних засобів.
Виокремлюють п’ять наскрізних ключових компетентностей. Наскрізні ключові компетентності
Уміння вчитися — передбачає формування індивідуального досвіду участі школяра в навчальному процесі, уміння, бажання організувати свою працю для досягнення вдалого результату; опанування вмінь і навичок саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінювання.
Здоров’язбережувальна — пов’язана з готовністю дотримувати здорового способу життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах.
Загальнокультурна (комунікативна) — передбачає вміння адекватно спілкуватися, здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур.
Соціально-трудова — пов’язана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; передбачає опанування етики суспільних і міжособистісних взаємин, навичок соціальної активності, уміння організувати власну трудову й підприємницьку діяльність, уміння оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх з потребами ринку праці.
Інформаційна — передбачає опанування нових інформаційних технологій, використання джерел інформації для саморозвитку. Формування ключових компетентностей неможливе без формування суто предметних компетент ностей. Компетентності нової української школи Нова українська школа пропонує: формування суто предметних компетентностей (засобами навчальних предметів) формування міжпредметних компетентностей (належать до групи предметів або освітніх галузей) розвиток ключових компетентностей:
• спілкування державною і рідною (у разі відмінності) мовами;
• спілкування іноземними мовами;
• математична грамотність;
-компетентності в природничих науках і технологіях;
• інформаційно-цифрова компетентність;
• уміння вчитися впродовж життя;
• соціальні та громадянські компетентності;
• підприємливість;
• загальнокультурна грамотність;
• екологічна грамотність і здорове життя
Звичайні форми роботи — новий підхід: розвиваємо ключові компетентності Компетентнісний підхід є особливо продуктивним для розробляння сучасних систем технологічної підготовки школярів.
Сутність цього підходу полягає в переважанні позапредметних, особистісно значущих знань і вмінь над предметними знаннями, адже досвід свідчить: найбільш соціально адаптованими є люди, які володіють не сумою академічних знань, а сукупністю особистісних якостей — ініціативністю, підприємливістю, творчим підходом до справи, умінням самостійно ухвалювати рішення. Компетентності — це динамічна комбінація знань, умінь, цінностей та ставлень на їхній основі, які визначають здатність ОСОБИСТОСТІ успішно розв’язувати життєві проблеми, провадити професійну і подальшу навчальну діяльність.
