Я щиро вітаю Вас у моєму блозі ! Давайте поговорим про конфлікти? Надіюсь, що інформація буде корисна та цікава для Вас. 
Неминучість виникнення суперечностей є виявом закону єдності та боротьби протилежностей, одного з класичних законів розвитку. У конфліктах беруть участь як окремі особи, так і групи людей. Учасників конфлікту називають опонентами, суперниками тощо
Причини дитячих сварок можуть бути різними.
Всередині колективу
1.Найменші (двох- й трирічні) сваряться через елементарні речі – іграшки, які не поділили, повалені пірамідки та паски. Недостатнє оволодіння мовленнєвими навиками не дозволяє малюкам у повній мірі виразити своє невдоволення, і вони переходять на плач та фізичну силу, аби транслювати емоції, привернути увагу дорослих.
2.В 4-5 років діти вже розмовляють краще, можуть вирішити непорозуміння. Але в цьому віці яскравіше проявляються лідерські якості й амбіції, тому можливі сварки через те, що одна дитина відмовляється грати з іншою або «ділити» друга/подругу із кимось ще.
3.Дошкільнята, незважаючи на розвинену самостійність вчинків та мислення, все ж не вміють досягати компромісу, тому що не можуть ставити себе на місце іншого. В 5-6 років діти часто сваряться, коли не можуть обрати єдиний формат у спільній діяльності.
Вихователь повинен знайти підхід до кожної дитини, показати потрібну модель поведінки, не нав’язавши її силою. Для того, щоб направити і наштовхнути дитину до самостійного вирішення проблеми, корисним буде проводити своєрідні рефлексії, які у підсумку мають стати частиною побуту дитини.
Для початку спробуйте описати проблему. Навчіть дитину висловлювати свої почуття, використовуючи для цього «я» -повідомлення:“Я хотіла цю іграшку”, замість “Маргаритці завжди дістаються найкращі іграшки.”
Знайдіть причину конфлікту. Навчіть дитину ставити запитання “Чому?” замість того, щоб діяти під впливом емоцій. “Чому ти хочеш саме цю іграшку?», «Чому з тобою ніхто не хоче ділитися іграшками?».
Допоможіть відшукати рішення. Ще раз поясніть дитині, що суперечки – невід’ємна частина життя, і в них немає нічого страшного. Дайте дитині можливість пофантазувати, який вихід із ситуації вона вважає найкращим. Якщо дитина буде надто радикальною у своїх твердженнях – розкажіть, що таке компроміс, чим він може бути корисним.
Загальні правила виходу з конфліктної ситуації:
шукати точки дотику, говорити про те, що об'єднує, а не роз'єднує співрозмовників;
розділити з партнером відповідальність за вирішення проблеми. Визначити спільне у ваших цілях і завданнях;
бути стриманим і контролювати свою міміку, жести, слова і тон голосу;
розуміти, що саме спровокувало іншу людину бути в нинішньому стані, які його явні чи приховані мотиви;
висловлювати співрозмовнику не готові оцінки і думки, а свої почуття і стан душі;
не переходьте на особисте, обговорюйте суть проблеми, з'ясуйте, які саме дії не влаштовують співрозмовника. Абстрактні звинувачення та емоції тільки погіршать ситуацію і не наблизять вас до вирішення проблеми;
дайте можливість партнеру випустити пару;
не бійтеся вибачитися, якщо ви дійсно не мали рації, і конфлікт спровокували ваші дії. Це анітрохи не вплине на вашу гідність. Здатність визнавати свої помилки властива сильним, мудрим, самодостатнім людям;
ніколи не спускайтеся до рівня того, хто втягнув вас в конфлікт. Не втрачайте самовладання і холоднокровності, не зривайтеся на крик;
не відповідайте образою на образу. Пам'ятайте, інтелігентна людина завжди і в будь-якій ситуації повинна залишатися інтелігентною.
надайте можливість й опоненту гідно вийти із конфлікту;
запропонуйте разом знайти рішення спірного питання.
Переглянь відео
