Усім привіт! Щиро дякую, що читаєте мій блог!
Сьогодні я б хотіла поговорити про конфлікт. Конфлікти в нашому житті були, є і будуть. Кожна особистість часом бере участь в конфлікті або її туди втягують, сама провокує його, або виступає в ролі рятувального кола. Конфлікти, звичайно, ускладнюють наше життя, але саме вони часто стають поштовхом до розвитку, примушуючи нас рухатися вперед. Життя без конфліктів зовсім прісне, як їжа без солі і перцю.
Що ж таке конфлікт???
Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, думок, поглядів.
Конфлікти з дітьми виникають і у дитячому садку. Адже, в сім’ї дитина була оточена увагою і турботою: батьки віддавали найсмачніший шматочок, піддавалися в грі і не претендували на іграшки. У дитячому колективі все по-іншому: щоб отримати те, що хочеш, доведеться відстоювати свою позицію або шукати компроміс. Батькам у такій ситуації залишається дві речі: знайти садок, де вихователі вміють вирішувати подібні дитячі конфлікти. І друга річ – навчити дитину основам ненасильницького спілкування та одночасно вмінню відстоювати свою позицію.
Причини дитячих сварок можуть бути різними.
Всередині колективу
1.Найменші (двох- й трирічні) сваряться через елементарні речі – іграшки, які не поділили, повалені пірамідки та паски. Недостатнє оволодіння мовленнєвими навиками не дозволяє малюкам у повній мірі виразити своє невдоволення, і вони переходять на плач та фізичну силу, аби транслювати емоції, привернути увагу дорослих.
2.В 4-5 років діти вже розмовляють краще, можуть вирішити непорозуміння. Але в цьому віці яскравіше проявляються лідерські якості й амбіції, тому можливі сварки через те, що одна дитина відмовляється грати з іншою або «ділити» друга/подругу із кимось ще.
3.Дошкільнята, незважаючи на розвинену самостійність вчинків та мислення, все ж не вміють досягати компромісу, тому що не можуть ставити себе на місце іншого. В 5-6 років діти часто сваряться, коли не можуть обрати єдиний формат у спільній діяльності.
Вихователь повинен знайти підхід до кожної дитини, показати потрібну модель поведінки, не нав’язавши її силою. Для того, щоб направити і наштовхнути дитину до самостійного вирішення проблеми, корисним буде проводити своєрідні рефлексії, які у підсумку мають стати частиною побуту дитини.
Для початку спробуйте описати проблему. Навчіть дитину висловлювати свої почуття, використовуючи для цього «я» -повідомлення:“Я хотіла цю іграшку”, замість “Маргаритці завжди дістаються найкращі іграшки.”
Знайдіть причину конфлікту. Навчіть дитину ставити запитання “Чому?” замість того, щоб діяти під впливом емоцій. “Чому ти хочеш саме цю іграшку?», «Чому з тобою ніхто не хоче ділитися іграшками?».
Допоможіть відшукати рішення. Ще раз поясніть дитині, що суперечки – невід’ємна частина життя, і в них немає нічого страшного. Дайте дитині можливість пофантазувати, який вихід із ситуації вона вважає найкращим. Якщо дитина буде надто радикальною у своїх твердженнях – розкажіть, що таке компроміс, чим він може бути корисним.
Врегулювання дитячих конфліктів – мистецтво, у якому треба балансувати між “не передавити дитину порадами” і “не бути занадто відчуженим від її життя”.
Ефективні правила поведінки, за допомогою яких ви зможете попередити або не провокувати конфлікт:
- при поганому настрої чи в момент роздратування обмежте спілкування;
- якщо відчуваєте, що зустріч із людиною чи ситуація можуть викликати у вас роздратування, завчасно підготуйтесь до такого контакту;
- керуйтеся здоровим глуздом і завжди обирайте розумну лінію поведінки;
- ваші слова та дії мають бути правомірними і зрозумілими для оточуючих;
- не прагніть принизити співбесідника, бо в цьому випадку дуже велика ймовірність отримати зворотну реакцію;
- не наполягайте на тому, чого людина безсумнівно не може виконати;
- розвивайте емпатію – здатність зрозуміти емоційний стан іншої людини за допомогою співпереживання; вміння прислухатися та відчути внутрішній світ іншого.
